Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частинки.
Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ. Хімічне зумовлюється збільшенням вмісту у воді шкідливих домішок.
Забруднення ґрунтів відбувається: під час видобутку корисних копалин, внаслідок захоронення відходів та сміття, внаслідок аварій та катастроф тощо.Структурно-функціональні особливості реалізації регіональної екомережі в контексті стратегії збалансованого розвитку
Табл. 13. Удосконалені критерії вибору територій для створення буферних зон
|
Критерій |
Ознаки відповідності критерію |
|
Природності |
Буферна зона повинна мати природні межі |
|
Ефективної довжини |
Довжина буферної зони не має бути меншою від відстані, на яку мігрують чи розселяються особини популяцій |
|
Ефективної ширини |
Ширина буферної зони повинна дозволяти популяціям розселя-тися або мігрувати вздовж неї з необхідною ефективністю. Розра-хунок ширини зони проводять залежно від типу прилеглих угідь. Оптимальну ширину буферної зони природного коридору у вигляді лінійних смуг доцільно встановлювати відповідно з водоохоронними зонами річкової і яружно-балкової мережі |
|
Ефективної площі |
Оптимальна площа буферної зони повинна бути в 2 раза більшою від площі заповідного об’єкта (ключової території, біоцентра) |
|
Конфігурації |
Оптимальною конфігурацією буферної зони навколо заповідного об’єкта є форма кола чи еліпсу |
|
Екотопічний |
Територія буферної зони за природними умовами повинна бути подібною до ключових чи сполучних територій. Вона має поєднувати чи забезпечувати умови для тимчасового перебування видів, які мігрують на великі відстані |
|
Територіаль-ного зв’язку |
Територія буферної зони має бути суцільною |
|
Біорізнома-нітності |
Територія буферної зони повинна мати досить добре збережений біогеоценотичний покрив і біорізноманіття, що відповідає корінним типам певних екосистем |
|
Екосистемності |
Чим більше у буферній зоні екосистем, тим вона стійкіша |
|
Созологічний |
Буферна зона може включати ділянки, на яких зростають рідкісні, ендемічні, реліктові види рослин чи рідкісні фітоценози, які, з якихось причин, відсутні у природних ядрах чи природних коридорах екомережі. |
Відновлювальні території як просторові елементи регіональної екомережі створюють з метою подальшого її розвитку і удосконалення функціонування. Ця зона - потенційний резерв території, за рахунок якої можливе розширення екомережі у майбутньому, особливо площ ключових територій і екокоридорів. Певна відновлювальна територія після проведення відповідних заходів щодо ренатуралізації може бути включена до складу ключової території чи екокоридору або перетворитися на них. Тому основним критерієм вибору відновлювальних територій є збереження в них середовищ існування (біотопів), якщо навіть природне біорізноманіття повністю знищене. Нами виділено відновлювальні території на основі таких критеріїв: 1) ступеня природності території; 2) рівня біорізноманіття (відповідає корінним типам певних екосистем); 3) ландшафтно-ценотичної репрезентативності; 4) структурно-функціонального призначення; 5) існуючого режиму збереженості; 6) площі. Згідно встановлених критеріїв оцінку відновлювальних територій регіональної екомережі визначали за 5-бальною шкалою: 1 бал - низька, 2 - задовільна, 3 - достатня, 4 - висока, 5 - дуже висока. Проведена оцінка 132 відновлювальних територій регіона-льної екомережі Поділля дала можливість здійснити їх типологічне ранжування, встановивши 5 груп за сумарним показником значимості: 1 група - найвищий показник - 28-25 балів (8 відновлювальних територій), що становить 6% від їх загальної кількості в регіоні; 2 група - високий - 24-21 бал (20 відновлювальних територій), що становить 15,1% від їх загальної кількості; 3 група - середній - 20-17 балів (58 відновлювальних територій), що становить 43,9% від їх загальної кількості; 4 група - задовільний - 16-14 балів (29 відновлювальних територій), що становить 21,9% від їх загальної кількості; 5 група - низький - 13-11 балів (17 відновлювальних територій), що становить 12,9% від їх загальної кількості в регіоні. Проведене типологічне ранжування відновлювальних територій регіональної екомережі Поділля показало їх істотну диференційованість за основними критеріями виділення. Відновлювальні території 1-ої, 2-ої і 3-ої груп переважно відповідають зазначеним критеріям, їх зони можуть бути залучені до виконання комплексних науково-дослідних робіт з метою виділення на місцевості (встановлення конкретних меж, конфігурації). Відновлювальні території 4-ої і 5-ої груп потребують проведення комплексу запропонованих автором заходів охорони, які б забезпечували збереження і відтворення біорізноманіття в структурі природних коридорів регіональної екомережі. Виділені відновлювальні території репрезентують усі групи ландшафтів Поділля, відповідають загальнонауковим і практичним підходам до їх формування. Вони охоплюють практично всі характерні для регіону типи біотопів і, відповідно, флористично-фауністичне різноманіття. Однак формуванню відновлювальних територій у ряді ландшафтів передуватиме створення заповідних об’єктів, проведення значних природовідновних ренатуралізаційних заходів, оптимізація землекористування. На етапі розробки локальних схем регіональної екомережі у розрізі адмінрайонів, просторова структура пропонованих відновлювальних територій має бути деталізована на рівні окремих виділів землекористування з наданням їм різного статусу.
Цікаві статті з розділу
Проблема утилізації твердих побутових відходів
Сміттєві війни, комунальні
корупційні оборудки й створення стихійних звалищ триватимуть в Україні
безкінечно, якщо докорінно не буде змінено всю систему поводження з відходами.
У Німеччин ...
Вплив техногенного забруднення атмосфери на лісові насадження правобережжя Середнього Придніпров’я
Тема затверджена наказом в університеті № ____ від ____________
Термін подачі студентом завершеної випускної роботи 01.06. 2011 р.
Випускна робота може бути подана у рукописній формі, ма ...
Використання безвідхідних технологій в промисловості
Необхідність охорони навколишнього
середовища приводить до істотних змін у загальних підходах до забезпечення
екологічної ефективності виробництв. Під екологічною ефективністю розуміють
мін ...