Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частинки.
Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ. Хімічне зумовлюється збільшенням вмісту у воді шкідливих домішок.
Забруднення ґрунтів відбувається: під час видобутку корисних копалин, внаслідок захоронення відходів та сміття, внаслідок аварій та катастроф тощо.Структурно-функціональні особливості реалізації регіональної екомережі в контексті стратегії збалансованого розвитку
Табл. 13. Удосконалені критерії вибору територій для створення буферних зон
|
Критерій |
Ознаки відповідності критерію |
|
Природності |
Буферна зона повинна мати природні межі |
|
Ефективної довжини |
Довжина буферної зони не має бути меншою від відстані, на яку мігрують чи розселяються особини популяцій |
|
Ефективної ширини |
Ширина буферної зони повинна дозволяти популяціям розселя-тися або мігрувати вздовж неї з необхідною ефективністю. Розра-хунок ширини зони проводять залежно від типу прилеглих угідь. Оптимальну ширину буферної зони природного коридору у вигляді лінійних смуг доцільно встановлювати відповідно з водоохоронними зонами річкової і яружно-балкової мережі |
|
Ефективної площі |
Оптимальна площа буферної зони повинна бути в 2 раза більшою від площі заповідного об’єкта (ключової території, біоцентра) |
|
Конфігурації |
Оптимальною конфігурацією буферної зони навколо заповідного об’єкта є форма кола чи еліпсу |
|
Екотопічний |
Територія буферної зони за природними умовами повинна бути подібною до ключових чи сполучних територій. Вона має поєднувати чи забезпечувати умови для тимчасового перебування видів, які мігрують на великі відстані |
|
Територіаль-ного зв’язку |
Територія буферної зони має бути суцільною |
|
Біорізнома-нітності |
Територія буферної зони повинна мати досить добре збережений біогеоценотичний покрив і біорізноманіття, що відповідає корінним типам певних екосистем |
|
Екосистемності |
Чим більше у буферній зоні екосистем, тим вона стійкіша |
|
Созологічний |
Буферна зона може включати ділянки, на яких зростають рідкісні, ендемічні, реліктові види рослин чи рідкісні фітоценози, які, з якихось причин, відсутні у природних ядрах чи природних коридорах екомережі. |
Відновлювальні території як просторові елементи регіональної екомережі створюють з метою подальшого її розвитку і удосконалення функціонування. Ця зона - потенційний резерв території, за рахунок якої можливе розширення екомережі у майбутньому, особливо площ ключових територій і екокоридорів. Певна відновлювальна територія після проведення відповідних заходів щодо ренатуралізації може бути включена до складу ключової території чи екокоридору або перетворитися на них. Тому основним критерієм вибору відновлювальних територій є збереження в них середовищ існування (біотопів), якщо навіть природне біорізноманіття повністю знищене. Нами виділено відновлювальні території на основі таких критеріїв: 1) ступеня природності території; 2) рівня біорізноманіття (відповідає корінним типам певних екосистем); 3) ландшафтно-ценотичної репрезентативності; 4) структурно-функціонального призначення; 5) існуючого режиму збереженості; 6) площі. Згідно встановлених критеріїв оцінку відновлювальних територій регіональної екомережі визначали за 5-бальною шкалою: 1 бал - низька, 2 - задовільна, 3 - достатня, 4 - висока, 5 - дуже висока. Проведена оцінка 132 відновлювальних територій регіона-льної екомережі Поділля дала можливість здійснити їх типологічне ранжування, встановивши 5 груп за сумарним показником значимості: 1 група - найвищий показник - 28-25 балів (8 відновлювальних територій), що становить 6% від їх загальної кількості в регіоні; 2 група - високий - 24-21 бал (20 відновлювальних територій), що становить 15,1% від їх загальної кількості; 3 група - середній - 20-17 балів (58 відновлювальних територій), що становить 43,9% від їх загальної кількості; 4 група - задовільний - 16-14 балів (29 відновлювальних територій), що становить 21,9% від їх загальної кількості; 5 група - низький - 13-11 балів (17 відновлювальних територій), що становить 12,9% від їх загальної кількості в регіоні. Проведене типологічне ранжування відновлювальних територій регіональної екомережі Поділля показало їх істотну диференційованість за основними критеріями виділення. Відновлювальні території 1-ої, 2-ої і 3-ої груп переважно відповідають зазначеним критеріям, їх зони можуть бути залучені до виконання комплексних науково-дослідних робіт з метою виділення на місцевості (встановлення конкретних меж, конфігурації). Відновлювальні території 4-ої і 5-ої груп потребують проведення комплексу запропонованих автором заходів охорони, які б забезпечували збереження і відтворення біорізноманіття в структурі природних коридорів регіональної екомережі. Виділені відновлювальні території репрезентують усі групи ландшафтів Поділля, відповідають загальнонауковим і практичним підходам до їх формування. Вони охоплюють практично всі характерні для регіону типи біотопів і, відповідно, флористично-фауністичне різноманіття. Однак формуванню відновлювальних територій у ряді ландшафтів передуватиме створення заповідних об’єктів, проведення значних природовідновних ренатуралізаційних заходів, оптимізація землекористування. На етапі розробки локальних схем регіональної екомережі у розрізі адмінрайонів, просторова структура пропонованих відновлювальних територій має бути деталізована на рівні окремих виділів землекористування з наданням їм різного статусу.
Цікаві статті з розділу
Аналіз впливу діяльності станції вулканізації і зміни масел Буран на повітряний басейн та медико-екологічну безпеку
Екологічний аудит - підприємницька діяльність екологічних аудиторів
по здійсненню перевірок господарської діяльності, що здійснює вплив на навколишнє
середовище, а також надання рекомендації ...
Екологічний стан Ємільчинського району Житомирської області
На
Землі скорочуються ареали і знижується чисельність багатьох видів живих
організмів. Багато з них зникає через діяльність людини.
У
природи ми беремо все необхідне для нашого життя. Ал ...
Моніторинг екологічного стану ґрунтів сільськогосподарського призначення
Проблема збереження ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь та родючості ґрунтів набула загрозливих масштабів. Це пов’язано зі значною розораністю території, із збільшенням викидів у земл ...