Комплексна методика проведення досліджень

Люцерна - загальнотонізуючий засіб при самих різних захворюваннях, особливо у відновний післяопераційний період, є гарним діуретиком, допомагає при хворобах сечовивідної системи, діє як сечогінний і протизапальний засіб, сприяє виведенню сечокислих солей, що сприяє лікуванню подагри. Завдяки комплексу активних сполук люцерна проявляє сильну протизапальну дію при артритах різного походження, туберкульозі, грибкових захворюваннях.

Люцерна містить значну кількість вітаміну К, який попереджає виникнення кровотеч. Високий вміст фтору дозволяє використовувати препарати люцерни для попередження карієсу.

Люцерна рекомендована при ожиріннях, ішемічній хворобі серця, захворюваннях суглобів, застудних захворюваннях, бронхіальній астмі, анеміях, цукровому діабеті, порушеннях функції щитоподібної і підшлункової залоз.

Порошок з листків люцерни застосовують зовнішньо як кровоспинний засіб, для загоювання ран при порізах. Відвар з трави люцерни використовують для спринцювання при трихомонадному кольпіті.

Люцерна містить ряд протеолітичних ферментів, які розщеплюють білки і сприяють їх засвоєнню. Також люцерна містить кальцій, магній, калій, фосфор, залізо, селен, кремній, натрій, сірку й практично всі мікроелементи (кальцій, фосфор, марганець, цинк, мідь та ін.). До складу люцерни входять бета-каротин, ніацин, пантотенова кислота, біотин, фолієва кислота і різні мінерали. Крім того люцерна містить вітамінами А, В2, В3, В6, В12, С, Д, Е, К. Мінеральні речовини, що містить люцерна, знаходяться в гарно збалансованому вигляді, що полегшує абсорбцію. Люцерна містить вісім незамінних амінокислот. Завдяки вмісту хлорофілу і поживної цінності екстракту люцерни, його успішно використовують під час лікувального голодування Надзвичайно корисні для здоров’я паростки люцерни, які використовуються для профілактики і лікування анемій, при кровотечах і остеопорозі. Вважають, що люцерна - стимулятор лактації. Паростки люцерни містять вітаміну А в чотири рази більше, ніж її непроросле насіння.

Люцерна одне з кращих джерел вітаміну Е, при проростанні насіння його вміст збільшується майже втричі. Паростки люцерни є цінним джерелом кальцію, заліза, а також мікроелементів: йоду, цинку, селену, хрому, кобальту, кремнію. Важливо, що мінеральні речовини в паростках знаходяться в природному стані - зв’язані з амінокислотами і тому гарно засвоюються організмом людини [167, 1].

Соя (Glycine max L.) сорту Київська 27

Однорічна трав’яниста культурна рослина родини бобових, зовні подібна до квасолі , одна з найдавніших їстівних культур. Насіння сої містить 35-45% білк у, 17-25% , 1-2% лецитину , 5-6% зольних речовин і вітамінів. З насіння виробляють борошно , олію , крупи , соєве молоко , сурогат кави тощо; із зелених бобів - різноманітні страви, консерви. Сою використовують також на корм худобі, а жом - для виробництва біопалива. Соя - культура мусонного клімату, має підвищені вимоги до забезпечення вологою і теплом. Потреба в теплі зростає від проростання насіння до сходів, а потім до цвітіння і формування насіння, під час дозрівання вимоги до температури дещо зменшуються. Насіння починає проростати при температурі 8-10 °C, проте при такій температурі сходи з’являються через 20-30 днів, при температурах 14-16 °C вище нуля - через 7-8 днів, а при 20-22 °C - вже через 4-5 днів. Підвищення середньодобової температури на початку вегетації до 24-25 °C призводить до деякого зниження ростових процесів, а температура 35-7 °C негативно впливає на вегетативний розвиток культури, утворення кореневих бульбочок. Має стрижневу кореневу систем у. Головний корінь грубий, відносно короткий, бічні корінці тонкі, довгі, проникають у ґрунт на глибину до 2 м. Висота стебла коливається від 20 см до 2 м. У сортів, поширених в Україні, - від 40 см до 1 м. Воно або грубе і товсте (діаметром завбільшки 11-13 мм) або ніжне і тонке (3-4 мм), прямостояче чи сланке, іноді витке, злегка колінчасто-зігнуте, добре гілкується. Бічні гілки завдовжки до 10-18 см, відхиляються від стебла під різним кутом і утворюють з 5-10 гілок різної форми кущ - розлогий, напіврозлогий або стиснутий. Стебло і гілки вкриті білими, бурими, жовтими волосками. При достиганні стебло жовтіє, стає буро-жовтим чи рудим. Листочки - трійчасті (іноді на черешку утворюється до п’яти листочків), з малими прилистками, розміщені почергово, за винятком двох перших примордіальних, які є простими і розміщуються супротивно, з довжиною 15-16 см та 3-10 см завширшки. При достиганні рослин листки опадають, що полегшує механізоване збирання врожаю. Квітки малі, мають п’ятизубчасту зелену чашечку та п’ятипелюстковий віночок білого кольору, маточку з верхньою зав’яззю та 10 тичинок 9 зрослих і одну вільна. Розміщуються квітки у пазухах листків на квітконіжках, утворюючи суцвіття китиці (грона ), які можуть бути короткими, малоквітковими - з 2-4 квітками або довгими, багатоквітковими - з 10-20 квітками і більше. Плоди - боби завдовжки 3-7 см і 0,5-1,5 см завширшки, містять 1-4 насінини. Соя, як усі зернобобові - цінна культура в сівозміні , монокультура виключається. Повертати сою на попереднє місце рекомендовано не раніше, ніж через два роки. Необхідно врахувати, що на перших етапах росту у сої сильно розвивається коренева система, а ріст рослин сповільнений. Це обумовлює її низьку конкурентоздатність у боротьбі з бур’янами. Залишаючи в ґрунті після збирання добре розвинуту кореневу систему з бульбочковими бактеріями , соя сприяє нагромадженню азоту, поліпшенню структури й родючості ґрунту. Соя використовує важкорозчинні поживні речовини з нижніх шарів ґрунту і включає їх у кругообіг живлення. В середньому на 1 га вона залишає близько 60-80 кг/га азоту (N), 20-25 кг/га фосфору (P2O5) і 30-40 кг/га калію (K2O). Проте пізнє збирання культури не дозволяє вирощувати після неї озимі культури в північних регіонах країни. В різних країнах світу з бобів сої виготовляють муку, крупи, масло, молоко, печиво, хліб, цукерки, ковбасу, каву, шоколад та ін. У клініках лікувального харчування сою додають до котлет у випадках, коли хворому потрібна велика кількість білків. Незважаючи на високий вміст білка в сої, вона менше, ніж інші білкові продукти, викликає виділення шлункового соку, тому її призначають при гастритах з підвищеною кислотністю. Молочні продукти із сої, а також соєве борошно використовують при цукровому діабеті - вони місять менше вуглеводів, ніж інші бобові рослини, а білки цінніші, ніж у гороху й квасолі. В деяких країнах сою використовують в медицині як сировину для виготовлення препаратів, що стимулюють центральну нервову систему та при лікуванні діабету. Завдяки введенню сої в кормовий раціон вирішується проблема нестачі білку в тваринництві .

Цікаві статті з розділу

Рекультивація промділянки при поверхневому порушенні ландшафту
Дія людини на природу багато в чому пов'язана з порушенням величезних територій. Окрім безпосереднього порушення ґрунтів відбувається псування природних ландшафтів, порушення гідрологічного ...

Флора вільноплаваючих рослин Чернігівщини
Актуальність. Ми живемо в епоху гострого конфлікту між людським суспільством та природою, коли нераціональна господарська діяльність порушила динамічну рівновагу біосфери нашої планети, що ...

Розрахунок розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств
У результаті антропогенної діяльності відбувається забруднення атмосфери, що призводить до зміни хімічного складу атмосферного повітря. Під забрудненням атмосфери розуміють рідкі й тверді ча ...