Комплексна методика проведення досліджень

Розторопша плямиста (Sіlybum marіanum L.)

Дворічна, рідше однорічна, рослина з родини айстрові висотою до 150 см із стрижневою кореневою системою. У перший рік розвиває багаточисленне прикореневе колюче листя, на другий рік утворює потужне слабкогіллясте стебло. Листя довгасто-овальні, великі, темно-зелені, з поперечними хвилястими білими галуженнями. Квітки трубчасті, фіолетові, зібрані в круглі кошики на кінцях стебел. Плоди блискучі сім’янки з чубиком, жовтого кольору, з темними довгастими плямами. Квітне расторопша плямиста з липня до пізньої осені, плоди дозрівають нерівномірно у вересні-жовтні. Збір лікарської сировини (насіння) рослини проводять в кінці серпня на початку вересня в період засихання більшості бічних кошиків (при дозріванні насіння висипається з кошика.

Використовують насіння, що містить жирне масло (до 32 %); ефірне масло (0,08 %); смоли; слиз; біогенні аміни (тирамін, гістамін); силімарини (2,8-3,8 %).

В насінні расторопші плямистої міститься: зола (до 5,08%); макроелементи (мг/г): Са - 16,60; Mg - 4,20; Fe - 0,08 та мікроелементи: Mn - 0,10; Cu - 1,16; Zn - 0,71; Cr - 0,15; Al - 0,02; V - 0,01; Se - 22,90; Ni - 0,20; Sr - 0,08; Pb - 0,08 мкг/г.

Препарати розторопші плямистої використовують при колітах, ерозіях, флебітах, виразках, гнійних незаживаючих ранах.

Валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.)

Багаторічна трав’яниста рослина (30-100 см заввишки) з пучком численних тоненьких коренів, що мають сильний специфічний запах. Стебло поодиноке (рідко їх 2-3), пряме, порожнисте, борозенчасте, у верхній частині розгалужене. Листки супротивні, непарно-перисті з 3-19 парами листочків. Листочки довгасті, яйцеподібно-ланцетоподібні або лінійно-ланцетоподібні. Квітки неправильні, зрослопелюсткові, зібрані у великі щиткоподібно-волотисті суцвіття. Чашечка малопомітна, при плодах перетворюється у чубок з 5-15 перистих щетинок. Віночок 4-5 мм завдовжки, червонуватий, темнорожевий, зрідка білий або фіолетовий, трубчасто-воронкоподібний, з п’ятилопатевим відгином. Тичинок три, маточка одна з нижньою зав’яззю, стовпчиком і трироздільною приймочкою. Плід - гола або опушена сім’янка Цвіте рослина у червні-серпні. У науковій медицині застосовують кореневища з коренями валеріани (Rhizoma cum Radicibus Valerianae) як засіб, що заспокійливо діє на нервову систему, як протиспазматичний, тонізуючий засіб, при нервових збудженнях, істерії, запамороченнях, безсонні, неврозах серця, нервовому серцебитті, астмі, епілепсії, мігрені, болях у животі і спазмах кишечнику, хворобах щитоподібної залози, як протиблювотний і антигельмінтний засіб. Зовнішньо валеріану використовують у вигляді примочок і компресів при запаленнях очей. Корені валеріани містять ефірну валеріанову олію, алкалоїди (валеріан і хотинін), смолу, дубильні речовини й органічні кислоти (валеріанова, оцтова, яблучна), цукри і крохмаль. Ефірна олія, що міститься в коренях валеріани (0,1-2,9 %), має антибактеріальну дію, пригнічує розвиток деяких бактерій, що викликають гниль і бактеріальний рак тютюну. До її складу входять борнеол, камфен, пінен, терпінеол. Заготовляють корені з кореневищами восени або рано навесні.

Оман високий (Inula helenium L.)

Багаторічна трав’яниста рослина <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0> родини складноцвітих (Compositae) 1-2,5 м заввишки, з товстим м’ясистим кореневищем. Стебло прямо-стояче, борозенчасте, коротко-гіллясте, опушене шорсткими волосками. Листки чергові, великі (до 50 см завдовжки, до 18-25 завширшки), зверху голі, зісподу сіруватоповстисті, нерівномірно зубчасто-пилчасті, нижні - черешкові, довгасто-еліптичні, стеблові - дрібніші, яйцеподібні, загострені, з серцеподібною стеблообгортною основою. Кошики великі (до 8 см у діаметрі), нечисленні, на товстих квітконосах. Обгортка напівкуляста, багаторядна, із зелених ланцетних листочків. Квітколоже голе, плоске або трохи випукле. Всі квітки жовті, плідні, п’ятичленні, крайові - язичкові, маточкові вдвічі довші за обгортку, серединні - трубчасті, двостатеві. Тичинок - п’ять, маточка одна, з одним стовпчиком з дволопатевою приймочкою і нижньою зав’яззю. Плід - лінійно-довгасто чотиригранна сім’янка з чубком однорядних бруднувато-білих зазубрених волосків, у 2 рази довших за сім’янку. Заготовляють кореневища з коренями восени або рано навесні. Оман високий цінна лікарська, ефіроолійна, харчова, медоносна, фарбуюча, декоративна рослина. У медицині використовують кореневища оману - Radix Inulae як відхаркувальний засіб при хворобах дихальних шляхів. Також як сечо-, жовчо-, глистогінний і жовчотворний засіб. У коренях і кореневищах оману міститься ефірна олія (до 3 %), інуліни (до 44 %), сліди алкалоїдів, сапоніни, слиз. Ефірна олія, що міститься в стеблах, листках і кореневищах, має антисептичні, протизапальні і протиглисні властивості, а також фітонцидну дію.

Цікаві статті з розділу

Агроекологічний моніторинг грунтів
Актуальність теми: Багато пізніше, вже в XX столітті, в науці виник термін моніторинг для визначення системи цілеспрямованих повторних спостережень за одним або більше елементами навколишнього природ ...

Оцінка стану заповідної справи в Рівненській області
Вагоме місце у відновленні природи в нашій країні відведене розвитку природно-заповідного фонду як складової частини реалізації стратегії гармонійного розвитку суспільства. Після введення в дію у 1992 ...

Екологічна характеристика території природного заповідника Кам'яні Могили
Актуальність: у наш час степові екосистеми піддались найбільш сильному антропогенному впливу. Розорювання, зрошення, забудова, вплив хімічних реагентів, монокультура, вітрова та водна ерозія ...