Структурно-функціональні особливості реалізації регіональної екомережі в контексті стратегії збалансованого розвитку

У системі оцінювання стану біотичних параметрів довкілля важлива роль належить польовій індикації певних ознак компонентів екосистем чи ландшафтів з метою подальшого вивчення інтегральних показників. Індикація стану довкілля проводилась дистанційними (аерофотозйомка) і контактними методами, доповнювалась картографічними і лабораторними даними на рівні кризового, фонового чи базового моніторингу. Об’єктом польового дослідження (фітоіндикації) був біогеоценотичний покрив і його компоненти. Інформацію про нього отримували в результаті оцінювання стану рослин чи фітоценозів на організмовому, популяційному, ценотичному і біогеоценотичному рівнях. За методом фітоіндикації, проана-лізовано зміни флористичного складу, біометричних показників, хорології, проек-тивного покриву, зменшення структурної неоднорідності за рахунок зменшення видової різноманітності. Враховуючи роль зміни природних екологічних чинників та ступінь диференціації фітобіоти, була проведена екологічна характеристика синтаксонів рослинності методом фітоіндикації. Для встановлення закономірностей розподілу рослинних угруповань залежно від ґрунтово-гідрологічних умов і рельєфу використано метод закладання еколого-ценотичних профілів. За матеріалами аерофотозйомки встановлено зміни біогеоценотичного покриву регіону, її тематичну обробку, польову перевірку. Під час обробки матеріалів створено комп’ютерний банк даних із флори і рослинності Поділля, що включає 1962 види.

На основі науково-методичних і практичних принципів і підходів вперше розроблено методику створення екологічних паспортів заповідних територій як документу для ведення кадастру ПЗФ. Він включає 6 розділів (загальна характерис-тика заповідного об’єкта, його функціональні критерії, геосозологічні засади збе-реження біоландшафтного різноманіття, екологічна безпека заповідного об’єкта, особливості природоохоронної діяльності, чинники збалансованого розвитку).

Оцінку репрезентативності екомережі Поділля визначали за таким комплексом критеріїв: 1) загальна кількість природно-заповідних об’єктів і територій певної території (64 адміністративних районів, фізико-географічних, геоботанічних, лісотипологічних областей, районів, адміністративних одиниць і територій природного районування); 2) загальна площа природно-заповідного фонду певної території (для 64 адміністративних районів); 3) відсоток заповідності території визначали як відношення площі природно-заповідного фонду району до загальної його площі; 4) відсоток суворої заповідності визначали як відношення площ природно-заповідного фонду певної території з суворим режимом I категорії Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів до площі району); 5) ступінь розчленованості (інсуляризованості) заповідних об’єктів визначали як відношення площі відносно нестійких заповідних об’єктів, що мають площу меншу 50 га до загальної площі природно-заповідного фонду району; 6) рівномірність розподілу заповідних об’єктів по території адміністративного району (1 бал - нерівномірний розподіл, 2 бали - відносно рівномірний розподіл, 3 бали - рівномірний розпо-діл); 7) ландшафтна репрезентативність, представленість в мережі заповідних об’єктів основних елементів ландшафту певної території: 1 бал - низька, 2 бали - задовільна, 3 бали - достатня, 4 бали - висока, 5 балів - дуже висока. Ландшафтні засади передбачають створення заповідних об’єктів відповідно до типовості і унікальності різних рангів об’єднання ландшафтних одиниць. Вибір виду ландшафту для заповідання є комплексною проблемою, тому у межах фації доцільно створити заповідне урочище чи заказник, підтипу ландшафту - природний заповідник чи національний парк, типу ландшафту - біосферний заповідник. Для заповідання була врахована оптимальна репрезентативність ландшафтних компонентів і ландшафтів як окремих одиниць у межах фізико-географічних, зон, провінцій, областей і районів, що стануть еталонами і формуватимуть розгалужену мережу заповідних об’єктів для організації моніторингу довкілля; 8) характеристикою якісного складу природно-заповідного фонду певної території, яку проводили за шкалою, що визначена в Україні і за шкалою Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів; 9) ботанічну значущість території визначали за такими критеріями: а) флористична репрезентативність (типовість) і унікальність; б) генетична репрезентативність і унікальність. Першу оцінювали за охопленням мережею заповідних об’єктів флори регіону в цілому і рідкісних видів флори, зокрема, кількість видів, занесених до: Червоного списку Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів (2004); Європейського червого списку (1991); Конвенціі про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979); Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої флори і фауни, що перебувають під загрозою зникнення (СІTES, Вашингтон, 1973); Червоної книги України (2009); регіонально рідкісних видів, що зростають на Поділлі (Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій областях); кількість ендемічних і реліктових видів; кількість видів, що знаходяться на межі ареалу. Флористичну репрезентативність і унікальність оцінювали за 5-бальною шкалою: низька, задовільна, достатня, висока, дуже висока. Другу (генетичну репрезентативність і унікальність) визначали за наявністю в регіональній екомережі типових і рідкісних фітоценозів (лісових, степових, наскельно-степових, лучних, болотних, водних), що входять до Зеленої книги України (2009). Її оцінювали за 5-бальною шкалою: низька, задові-льна, достатня, висока, дуже висока; 10) фауністичну репрезентативність і унікальність визначали за кількістю видів, занесених до: Червоного списку Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів (2004); Європейського червоного списку (1991); додатків Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979); додатків Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої флори і фауни, що перебувають під загрозою зникнення (СІTES, Вашингтон, 1973); Червоної книги України (2009); Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (СМS, Бонн, 1979); Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (АЕWA, Гаага, 1995); Угоди про збереження кажанів в Європі (EUROBATS, Бонн, 1979); пере-ліків регіонально рідкісних видів фауни. Її оцінювали за 5-бальною шкалою. Фауністичну цінність природно-заповідних об’єктів також визначали за: а) біоріз-номаніттям її тваринного світу; б) кількістю місць гніздування і розмноження птахів; в) місцями нересту цінних видів риб; 11) гідрологічну цінність території визначали за: а) водоресурсністю: об’ємом водних ресурсів високоякісного складу; водоохоронним значенням території; водорегулюючим значенням території; б) типовістю гідрологічних об’єктів: відсотком площі гідрологічних заповідних об’єктів до однотипної площі певного регіону чи області; відсотком об’єму водних ресурсів, які охороняються на гідрологічно-заповідній території; в) рідкісністю і унікальністю гідрологічних явищ, які пов’язані з їх походженням, азональністю, наявністю джерел води з високими смаковими і лікувальними властивостями, водоспадів, виходу ґрунтових вод на поверхню; г) наявністю водно-болотних угідь регіонального, державного і міжнародного значення; 12) господарську цінність території визначали за запасами високоякісної питної води, мінеральної води, лікувальної води, лікарських рослин, ділової деревини, харчових продуктів, рекреаційних ресурсів; 13) історико-культурну цінність визначали за наявністю об’єктів культурної спадщини: місць, споруд (витворів), комплексів (ансамблів), їхніх частин, пов’язаних з ними водних об’єктів, інших природних чи створених людиною об’єктів незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з антропологічного, археологічного, естетичного, етнографічного, історичного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; 14) середню площу заповідного об’єкта адміністративного району визначали співставленням площі природно-заповідного фонду цього району до кількості заповідних об’єктів; 15) забезпеченість заповідними територіями на 1 жителя адмінрайону.

Цікаві статті з розділу

Стан і забруднення водних ресурсів
Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Водні ресурси є одним з життєво важливих компонентів гідросфери земної кулі та необхідною підва ...

Характеристика екологічної ситуації в місті Запоріжжя
Головною задачею курсового проекту є визначення основних факторів впливу на навколишнє середовище природних та техногенних чинників. Визначити основні фізико-географічні процеси, які розвиваються на т ...

Екологічна ситуація в Полтавській області
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та с ...