Структурно-функціональні особливості реалізації регіональної екомережі в контексті стратегії збалансованого розвитку

Рис. 1. Схема дослідження наукової проблеми

Методику впровадження положень “стратегії реалізації регіональної екомережі”, відповідні напрями і заходи розробляли на основі екосистемного підходу, беручи до уваги ратифіковані Україною міжнародні конвенції і угоди, враховуючи стан біогеоценотичного покриву, природно-ресурсного потенціалу і особливості впливу на нього діяльності людини, а також соціально-економічно-екологічні наслідки існуючих у регіоні ризиків впливу на біорізноманіття. Причинно-наслідкові зв’язки щодо антропо-генної трансформації природних ландшафтів, у т. ч. рослинності, біорізноманіття встановлювали методами комплексного, системного, агроекологічного, ретроспе-ктивного і порівняльного аналізів. У польових дослідженнях використано маршрутні, геоботанічні, фітоіндикаційні, екологічні, ґрунтознавчі, гідрологічні, ландшафтознавчі, рекреаційні методи. Шляхи і механізми впровадження екологічних, у т. ч. созологічних імперативів у практику, розробляли на засадах біології, ландшафтної екології, агроекології, гідрології, лісознавства і лісівництва. Стан, структурно-функціональні особливості та умови охорони і збереження біорізноманіття, об’єктів і територій природно-заповідного фонду досліджено в контексті розбудови національної екомережі з урахуванням пакету завдань, розроблених Мінприроди та Мінагрополітики України.

В основу роботи покладені матеріали польових досліджень, проведених автором впродовж 1999-2011 рр. на Поділлі. Основою для їх проведення був збір, первинна обробка і систематизація інформації, одержаної в результаті польових досліджень (вибір модельних районів на натурних ділянках), а також фондових і літературних джерел (текстових і картографічних матеріалів, архівних, літописних). Отримані матеріали включають геоботанічні описи, аналіз фітоценотичного матеріалу проводився в межах природно-заповідних об’єктів і найменш антропо-генно порушених фітоценозів за прийнятими методиками (Ярошенко, 1961, Шенников, 1964). Конспект флори вищих судинних рослин Поділля складений на основі архівних і гербарних даних, картографічних і літературних джерел, польових досліджень з подальшою критично-системною обробкою зібраного матеріалу. Інформаційною базою досліджень слугували фондові матеріали бібліотек ім. В.І. Вернадського, К.А. Тімірязєва (м. Вінниця), Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України, Інституту агроекології і природокористування НААНУ, Національного авіаційного університету, Національного університету біоресурсів та природокористування України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту ботаніки НАНУ імені М.Г. Холодного, Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАНУ, Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАНУ, Інституту географії НАНУ, Інституту гідробіології НАНУ, Наукового центру екомоніторингу та біорізноманіття мегаполісу НАНУ, Всеукраїнської екологічної ліги, Українського товариства охорони природи, Природничого університету в Познані (Польща), Літописів природи природного заповідника “Медобори” (смт. Гримайлів) і національного природного парку “Подільські Товтри” (м. Кам’янець-Подільський), природничих музеїв Львова і Києва, краєзнавчих музеїв Тернополя, Борщова, Нетішина, Хмельницького, Вінниці, Орхуських центрів при обласних управліннях охорони навколишнього природного середовища, вищих навчальних закладів Поділля, наукові обґрунтування на створення національних природних парків “Кременецькі гори”, “Дністровський каньйон”, “Мале Полісся”, “Верхнє Побужжя”, “Кармелюкове Поділля”, регіональних ландшафтних парків “Мальованка”, “Дністер”, “Середнє Побужжя”, “Мурафа”. Опрацьовані звіти управлінь охорони навколишнього природного середовища і екологічних інспекцій. Номенклатура таксонів вищих судинних рослин відповідає “Флоре европейской части СССР” (1964-1980), “Определителю высших растений Украины” (1987) і подана за системою S.L. Mosyakin, M.M. Fedoronchuk (1999), наведеною в “Vascular plants of Ukraine”. Біоморфологічний аналіз флори регіону оцінений за системою життєвих форм, розробленою В.М. Голубєвим (1972). Для хорологічної характеристики флори використана система географічних елементів на зональній основі за принципами, що викладені в роботах О.А. Гроссгейма (1936), Ю.Д. Клеопова (1938, 1990), А.М. Окснера (1940-1942), М.Ф. Макаревич (1963). Встановлення регіональних типів ареалів проводилося на основі підходів Г. Мойзеля (Mousel, Jager, Weinert, 1965; Rothaler, 1976) з деякими доповненнями (Лавренка, 1940; Тахтаджяна, 1978). Фіторізноманіття оцінювали в межах таксона чи певної території (Юрцев, 1998). Для його визначення проведено аналіз таксономічної (на рівні споріднених груп) і типологічної (за різними категоріями ознак - географічних, екологічних, ценобіотичних) різноманітності. Фітохорологічна різноманітність включала виділення фітобіоти в просторі на певному територіальному рівні. Для її оцінки використано комплексний підхід.

Цікаві статті з розділу

Водне середовище міста
Міські поселення здавна виникали по берегах рік і озер, що служили джерелом водопостачання, а найчастіше зручним транспортним шляхом. Одночасно ріки використовувалися для видалення рідких і ...

Методика розрахунку розсіювання шкідливих речовин в атмосфері
У сучасному суспільстві зростає важливість не тільки екологічних проблем, але й пов'язаної з ними природоохоронної діяльності, проведеної на підприємствах. Серед існуючих напрямків приро ...

Система контролю забруднення
З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері, почалася трагедія біосфери. Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись ...