Структурно-функціональні особливості реалізації регіональної екомережі в контексті стратегії збалансованого розвитку

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Збереження біорізноманіття є одним з найважливіших завдань світового співтовариства для досягнення збалансованого розвитку. Воно має значення для всіх сфер людської діяльності (економічної, соціальної, екологічної), істотно впливаючи на формування культури природокористування. Людина, як біологічний вид, має усвідомити, що її виживання залежить від вижи-вання інших видів, від збереження всієї повноти генофонду в екосистемах і ланд-шафтах як запоруки підтримання їх рівноваги. Це завдання було сформульовано в 1992 році в Ріо-де-Жанейро в Програмі дій “Порядок денний на XXI ст.”, Кон-венції ООН “Про біорізноманіття”, документах Всесвітніх екологічних Саммітів (Ріо+10, Ріо+20), Всеєвропейській стратегії збереження біологічного та ландшаф-тного різноманіття (Софія, 1995), Рамковій конвенції з її реалізації (Київ, 2003).

В стратегіях збалансованого розвитку провідних країн світу до одного з виз-начальних на сьогодні чинників віднесено розвиток екомережі регіону, держави, континенту. Більшість європейських країн вже перейшли від стратегії збереження осередків БР шляхом їх охорони до стратегії створення національної екомережі. В Україні процес формування національної екомережі лише набирає обертів. Це пов’язано з низкою перешкод: виникнення нових форм власності й широкомасштабне ліцензування земле-, лісо- і водокористування. Якщо наразі науковцями з’ясовані основні риси, принципи, методичні підходи, завдання, теоретичні і практичні положення майбутньої національної екомережі України, то питання вивчення прикладних аспектів формування регіональної екомережі знаходяться в початковій стадії розробки й розвитку. Саме вирішенню питань формування і розвитку регіональної екомережі, як основи збалансованого розвитку території, присвячена тема дисертаційного дослідження. А Поділля вибране, як один з найважливіших для розвитку України соціально-економічних регіонів, природний комплекс якого займає 10,1% території держави і має особливе екологічне й природоохоронне значення. Але наявна наукова інформація про склад біорізноманіття (яке поступається лише Криму і Карпатам), заповідні території не відображає сучасного рівня знань. Тому їх дослідження є актуальною проблемою. Збереження біоландшафтного різноманіття Поділля є пріоритетним завданням реалізації Загальнодержавної програми формування національної екомережі України, Національної стратегії збереження біорізноманіття України, Концепції збалансованого розвитку агроекосистем в Україні на період до 2025 р., цільової програми “Ліси України” на 2010-2015 роки. Політика формування регіональної екомережі є складовою природоохоронної й екологобезпечної політики держави.

Теоретичне обґрунтування та науково-методична розробка засад реалізації регіональної екомережі є актуальною і важливою для встановлення методів аналізу територіальної структури і формування політики збалансованого природокористування не тільки Поділля, але й інших регіонів держави. Це необхідно для встановлення закономірностей і чинників існування заповідних об’єктів, їх просторової диференціації, інтеграції, типології, класифікації, формування, динаміки, еволюції, аналізу і прогнозу створення нових, паспортизації, моніторингу, аудиту й управ-ління існуючих. Тому розробленню наукових засад ефективного внесення елемен-тів екологічного каркасу територіальної організації екомережі Поділля в генера-льну схему планування території України в дисертації приділена особлива увага.

Розв’язання проблеми охорони, збереження і відтворенням біорізноманіття Поділля, оптимізація іcнуючих і створення нових заповідних об’єктів шляхом формування регіональної екомережі є важливим завданням, необхідним для ефективного коригування стратегії збалансованого розвитку як регіону, так і держави.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою державних науково-дослідних тем: 1) Вінницького державного педуніверситету ім. М.М. Коцюбинського “Збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток” (протокол №3 від 09.11.1999); 2) “Виготовлення наукового обґрунтування на створення регіонального ландшафтного парку “Дністер” (2005 р., № ДР 0105U006378, керівник теми: Мудрак О.В.); 3) УДНДІПМ “Діпромісто” “Генеральний план м. Вінниці” (“Природно-заповідний фонд м. Він-ниці”, “Екологічна мережа м. Вінниці”, 2007 р., № ДР 0105U-00-53-99); 4) Інсти-туту агроекології і природокористування НААНУ “Методологічні основи збалан-сованого розвитку ландшафтів водно-болотних угідь і торфових екосистем” (2011 р., № ДР 0111U003228); 5) Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів: а) “Наукове опрацю-вання описів, схем, розроблення концепцій Дністровського, Південно-Українсько-го, Сіверсько-Донецького, Бузького, Галицько-Слобожанського природних кори-дорів” (2011 р., № ДР 0111U005209); б) “Наукове опрацювання, підготовка та видання національної доповіді про стан формування національної екологічної мережі за 2006-2010 роки” (2011 р., № РК 0111U005208).

Цікаві статті з розділу

Ландшафтно-екологічна основа Києва
Актуальність. Місто – це антропогенна екосистема, що являє собою концентроване розміщення промислових і побутових споруд, та населення, яке знаходиться на його території. На відміну від сіл ...

Проблеми утилізації відходів
Зростаюча кількість відходів і недостача засобів їхні переробки характерні для багатьох міст. Муніципальні влади повсюдно намагаються знайти кращий спосіб для утилізації відходів своїх ...

Екологiчна ситуацiя Чернігівської області
Чернігівська область розташована на півночі України в Поліській і Лісостеповій зонах Придніпровської низовини, в басейні річки Десни. На заході і північному заході межує з Гомельською облас ...