Проблема діагностики і оцінки стану організму і здоров'я людини

І нарешті, принцип динамічності. Його загалом дотримуються, особливо відносно найважливіших біотичних чинників (нормативи харчування, розташування, водопостачання) і деяких абіотичних, наприклад, іонізуючих випромінювань, шуму, вібрації і ряду хімічних речовин. Проте перегляд нормативів значною мірою відстає від умов і накопичених даних, що змінюються, про їх дію, головним чином через нестачу сил і засобів не тільки для такого перегляду, але і для нормування нових чинників (речовин), що надходять у сферу промисловості, споживання і в побут.

Перелічені недоліки у дотриманні принципів теорії гігієнічного нормування послужили приводом для критики взагалі всієї системи гігієнічного нормування. Причому ця критика розгорнулася з самого початку опрацювування цієї проблеми у нашій країні. Відомо, що у 1922 р. Наркомпраці РСФСР запропонував гігієністам розширити список гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у повітрі промислових підприємств за рахунок додавання до раніше встановлених ГДК сірчаного ангідриду, оксидів азоту і соляної кислоти. Потім у 1928 р. перед вченими була поставлена задача збільшити цей список до 14 речовин. Першим, хто відмовився брати участь у цій роботі, був глава гігієністів країни Р.В. Хлопін. Він вважав, що ця робота настільки складна і потребує таких тривалих досліджень та зусиль, що не тільки не може укластися у запропоновані терміни, але і навряд чи взагалі може бути виконана. Проте, незважаючи на принципову, з погляду чистої науки, правильність його мотивувань, створена без його участі комісія, що складалася в основному з гігієністів НДІ гігієни праці ім. Обуха, зуміла тільки на підставі літературних даних про властивості запропонованих до розгляду речовин встановити їх ГДК, величини яких, між іншим, в основному збереглися до цього часу після численних спроб їх ревізії. Цей факт може бути одним із прикладів "перемоги" наукової інтуїції.

Друга спроба критики гігієнічного нормування припадає на другу половину шестидесятих років, коли кандидат медичних наук П.Н. Матвеєв підняв питання перед урядом СРСР про його недоцільність і шкідливість, мотивуючи своє твердження тим, що ГДК автоматично санкціонують викид у зовнішнє середовище отруйних речовин, а "отрута є отрута у будь-яких концентраціях". Крім того, таке санкціонування звільняє працівників господарств та інженерів від необхідності очищення викидів, сподіваючись на те, що вони будуть розведені у повітрі або воді до гранично допустимих величин. Сподівання на розведення у воді шкідливих речовин гальмує впровадження грунтового методу знезараження і знешкодження нечистот. Головна увага повинна бути спрямована не на нормування, а на вдосконалення технології і культури виробництва. Нормування буцім то відриває гігієністів від розв’язання цих задач. З цього приводу було проведене спеціальне засідання Комітету із гігієни УМС МОЗ СРСР, який складався з видатних вчених-гігієністів того часу (В.А. Рязанов, В.М. Жаботинській, Р.А. Бабаянц, З.Н. Черкінський, А.А. Мальків, А.А. Першин, І.С. Кандрор та ін), які однозначно висловилися проти основних положень П.Н. Матвеєва, а саме: повне виключення забруднення зовнішнього середовища нереально, це популістське гасло; твердження про те, що "отрута - завжди отрута" науково не обгрунтоване, оскільки дія усіх чинників середовища, у тому числі і хімічних, пов'язана не тільки з їх властивостями, але і їх кількістю, це основний постулат токсикології і фармакології; гігієнічні нормативи - основний орієнтир і опора санітарної практики і оздоровчої діяльності господарських і інженерних організацій і підприємств. Ця діяльність неможлива без гігієнічних нормативів. Причина забруднення навколишнього середовища не в наявності гігієнічних нормативів, а в їх ігноруванні господарськими і промисловими органами і підприємствами, а також в невиконанні ними існуючих постанов уряду і вимог санітарної служби, які зводяться, в першу чергу, до усунення викидів у зовнішнє середовище, і лише при неможливості розв’язання цієї задачі слід вирішувати її на основі ГДК та ГДР. Грунтовий метод очищення відходів слід пропонувати у першу чергу, але, на жаль, він не завжди може бути використаний і у багатьох випадках неефективний особливо відносно промислових викидів.

Цікаві статті з розділу

Актуальні проблеми поводження з твердими побутовими відходами на території Львівської області
Сучасна історія місцевого самоврядування в Україні характеризується тим, що перейшла від бюрократичної радянської “піраміди" влади до сучасних принципів територіальної організації влади ...

Оцінка міграції цезію і стронцію на радіоактивно забруднених агроландшафтах приватних господарств та присадибних ділянок південної частини Київської області
Актуальність теми. Масштаб Чорнобильської катастрофи, найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи, добре відомий як вченим, так і політикам всього світу. В навколишнє середовище ...

Фiтомелiорацiя мiських екосистем
Зелені насадження - невід'ємна складова навколишнього природного середовища та, зокрема, міських екосистем. Вони виконують важливі екологічні функції, до яких належать: очищення та збагаченн ...