Проблема діагностики і оцінки стану організму і здоров'я людини

Гігієнічні нормативи - категорія історична, а тому можуть і повинні переглядатися і уточнюватися у міру накопичення знань, вдосконалення методик дослідження середовища і організму і зміни соціально-економічних умов. Це дає підставу для визнання наявності п'ятого принципу нормування - принципу динамічності. Гігієнічне нормування повинне передбачати періодичний перегляд нормативів з метою їх уточнення і підвищення здібності до забезпечення заданого рівня здоров'я.

Якою ж мірою перелічені теоретичні принципи реалізуються в сучасній практиці гігієнічного нормування і які до того є методичні і методологічні можливості? На жаль, і міра недостатньо повна, і можливості невеликі. Якщо взяти головний принцип - гарантованості, то для його дотримання, окрім виконання всієї решти принципів, необхідно встановити величину нормативу, який не має шкідливої (для абіотичного чинника) дії або має позитивний (для біотичного чинника) вплив на задану величину здоров'я людини (популяції). На жаль, як це не здається дивним, цього не робиться. При розробленні нормативу вимірюється не зміна величини здоров'я, а зміна найчутливішої функції (рідше структури) під впливом нормованого чинника і, як правило, не у людей, а у лабораторних тварин. Мінімальна величина чинника, що викликає первинну зміну такої функції (структури), розглядається як порогова (концепція пороговості у нормуванні). Причому, якщо цей чинник абіотичний, то після введення так званого коефіцієнта запасу, який встановлюється з чималою часткою не завжди коректних припущень, визначається гранично допустимий рівень нормативу. Що стосується чинників біотичних, то питання про поширення на них концепції пороговості взагалі не обговорюється, хоча, строго кажучи, вона і тут наявна у вигляді границі, за межами якої подальше збільшення нормативу не приводить до поліпшення структури, функції або адаптаційних резервів організму, а, навпаки, може зумовити їх погіршення. Для деяких чинників, що не мають порога дії на індивідуальному рівні, наприклад, іонізуючих випромінювань, постулюється концепція прийнятного або виправданого ризику, тобто припущення скорочення життя у деякої кількості людей за рахунок дії даного чинника, якщо це скорочення не перевищує такого від дії інших чинників. Це по суті також поріг, тільки на рівні популяції, тобто він гарантує заданий рівень здоров'я не кожної людини окремо, а популяції в цілому. Недостатня забезпеченість гарантованості експериментальними даними, одержаними в лабораторних умовах, певною мірою компенсується подальшим наглядом за станом здоров'я, а точніше захворюваністю популяції, для якої цей норматив запропонований. У разі виявлення якихось негативних ознак дії даного чинника норматив корегується у бік його зменшення або збільшення (наприклад, освітленості, температури повітря, харчових речовин в дієті і т.п.). Це, звичайно, не кращий вихід із ситуації, але іншого поки що немає.

Другий принцип - диференційованості, як вже згадувалося вище, загалом дотримується (стихійно), що пояснюється його соціальною імперативністю. Він наочний і його просто не можна не дотримуватися, ним забезпечується заданий соціальними умовами рівень здоров'я певних груп населення, і в ньому закладена необхідність дотримання третього принципу - соціально-біологічної збалансованості. Це абсолютно новий принцип у теорії гігієнічного нормування, сформульований останніми роками в НДІ радіаційної гігієни П.В. Рамзаєвим і співавт. На жаль, він поки що, в усякому разі свідомо, не реалізується. Пропонуючи той або інший норматив, ми про таку збалансованість не замислюємося. Причинами цього є, перш за все, відсутність усвідомленості його існування, а звідси - неопрацьованість методик такого зважування, причому не на відомчих, а на загальнодержавних вагах. Принципові можливості розроблення такої методики є, але це особлива тема для обговорення проблеми нормування. Принцип комплексності усвідомлений давно, і вимоги до його дотримання висувалися неодноразово, проте методика його реалізації дуже складна і потребує чималих зусиль, внаслідок чого переважна більшість нормативів насправді справедлива лише для умов ізольованої дії нормованого чинника. Проте це не розв’язує проблему і не зменшує значущості принципу комплексності для забезпечення принципу гарантованості.

Цікаві статті з розділу

Екологічні проблеми деяких водних екосистем України
Тема реферату "Екологічні проблеми деяких водних екосистем України". В рефераті розглянуто екологічні проблеми водних екосистем України, а саме: - Азовського моря; - ...

Екологічна система
Тема реферату «Екологічна система» з дисципліни «Основи загальної екології». Екологія (від грец. ойкос (еко) – будинок, житло, логос. – навчання) – це наука про умови існування живих орган ...

Заходи по покращенню стану атмосферного повітря
Для того щоб покращити повітряний стан необхідно провести ряд заходів, а саме : технологічні ; архітектурно - планувальні ; санітарно - технічні ; законодавчі ; Схема роботи цикло ...