Проблема діагностики і оцінки стану організму і здоров'я людини

Другий принцип - диференційованості. Гігієнічне нормування і гігієнічні нормативи повинні мати і мають певне соціальне призначення. Залежно від соціальної ситуації, соціального замовлення для одного і того самого чинника можуть встановлюватися декілька кількісних значень або рівнів, а саме: оптимальний, допустимий, гранично допустимий, гранично переносимий і рівень виживання.

рівень - оптимальний, який гарантує при дії негативних чинників збереження здоров'я і працездатності при необмеженому часі дії, а при дії позитивних - подальше зміцнення і розвиток здоров'я і працездатності.

рівень - допустимий, що характеризує збереження здоров'я і працездатності за умови одноразової, багаторазової або безперервної дії негативних чинників протягом певного періоду часу, наприклад, робочого дня.

рівень - максимальний, або гранично допустимий, при якому допускається деяке зниження працездатності і тимчасове погіршення стану здоров'я.

рівень - максимальний, або гранично переносимий. Це рівень, що допускає зниження працездатності, вихід із ладу і погіршення здоров'я.

рівень - рівень виживання, розрахований на виживання у виняткових випадках військового часу.

Принцип диференційованості пояснює заданість рівня норми організму, про який йшлося раніше. Звичайно, якщо абстрагуватися від конкретних соціальних ситуацій, було б бажано, щоб гігієнічне нормування і відповідно гігієнічні нормативи у всіх випадках гарантували максимальний рівень норми організму або максимум здоров'я. Проте соціальна практика показує, що нерідко суспільство не в змозі виконати цю вимогу. З цієї причини у всіх сферах гігієни діють диференційовані нормативи: це різні нормативи водопостачання, розміщення та ін. Помітно, що порушення принципу диференційованості у вигляді спроб у всіх випадках забезпечувати гігієнічними нормативами максимум здоров'я може призвести до зворотних результатів у зв'язку з тим, що економічні витрати суспільства на таке забезпечення можуть послабити захист від дії інших шкідливих чинників або знизити економічний добробут настільки, що шкода для здоров'я виявить більше користі, на яку розраховували при встановленні таких нормативів. Тут починає діяти третій принцип гігієнічного нормування - принцип соціально-біологічної збалансованості, який можна уявити у такому вигляді: гігієнічне нормування повинне бути таким, щоб користь для здоров'я від дотримання нормативу (А) і користь від продукту виробництва, до якого норматив належить (В), в своїй сумі максимально перевищували суму збитків здоров'ю, що завдається виробництвом залишковою денатуралізацією середовища (З) і збитку здоров'ю, пов'язаного із витратами на дотримання нормативу, що зменшують можливість задоволення інших потреб суспільства (Д).

(А+В) - (С+Д) =мах (2)

Іншими словами, цей принцип вимагає розумного зважування користі і шкоди і ухвалення нормативу лише у тому випадку, якщо перша буде більше другої. Ідея цього принципу була закладена А.П. Доброславіним (1871), який писав: "Жодна гігієнічна міра не приноситиме користі, якщо вона встане в суперечність із законами політичної економії". Слід зазначити, що цей принцип не можна ототожнювати з так званою концепцією технічної досяжності, або технічної доцільності, яка знайшла своє віддзеркалення у згаданій вище трипараметричній теорії гігієнічного нормування. В цій концепції йдеться лише про неможливість технічного забезпечення нормативу в даній конкретній ситуації, без виходу на баланс із здоров'ям суспільства, тоді як у даному принципі постулюється збалансованість всіх компонентів, що становлять користь і шкоду від впровадження того або іншого нормативу з виходом на основну цінність всього суспільства - його здоров'я.

У зв'язку з тим, що навколишнє природне і соціальне середовище діють на людину, як правило, в комплексі, є підстава погодитися з наявністю четвертого принципу гігієнічного нормування - принципу комплексності. Гігієнічне нормування і гігієнічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням можливості одночасної дії декількох чинників середовища, як позитивних, так і негативних. Величина нормативу кожного з чинників, що беруть участь у цій дії, повинна встановлюватися залежно від характеру їх взаємного впливу один на одного і на організм в цілому.

Цікаві статті з розділу

Методологічні аспекти екологічного менеджменту
Менеджмент є наукою, яка динамічно розвивається з початку 20ст. Екологічний менеджмент виокремився в самостійну галузь дещо пізніше, наприкінці 20ст. Вчені, державні діячі, уряди багатьох кр ...

Динаміка вилову риби в природних водоймах та вплив екологічних факторів на продуктивність
Актуальність теми. В зв`язку з ростом народонаселення у всьому світі дуже велика увага приділяється проблемі збільшення білкових ресурсів і підвищення біологічної цінності різних харчових пр ...

Екологічний моніторинг
Існування людського суспільства незмінно пов’язане з використанням довкілля як середовища проживання та створення засобів життєзабезпечення - продуктів харчування, сировини й матеріалів для побу ...