Проблема діагностики і оцінки стану організму і здоров'я людини

У процесі вивчення чинників гігієна встановлює природу і суть їх дії на організм людини, визначає межі їх позитивного і негативного впливу, тобто гігієнічні норми, розробляє пропозиції з усунення або ослаблення дії шкідливих і використовування корисних чинників. У зв'язку з цим у гігієні величезна увага надається проблемі їх нормування.

Гігієнічне нормування є складною і значною соціально-біологічною проблемою, що забезпечує здоров'я, працездатність і майбутнє існування людей. Нормування встановлює порядок у відносинах людини (популяції) з навколишнім природним і соціальним середовищем шляхом переходу від безмежної варіабельності цих відносин до їх доцільного обмеження. У своїй практичній реалізації воно показує, які можливості дозволені і які заборонені.

Нормуванням різних чинників людство займається з моменту своєї усвідомленої діяльності. Завдяки дослідженням, спрямованим на нормування, створилася можливість прогнозування наслідків відносин людини з навколишньою дійсністю, вибір оптимальних варіантів цих відносин, закріплення їх в досвіді і передача подальшим поколінням. Гігієнічне нормування, на відміну від нормування взагалі, має на меті створення умов, що забезпечують збереження, зміцнення і примноження здоров'я людей, без якого немислиме їх благополуччя, тобто воно безпосередньо виходить на кінцеву, цільову соціально-біологічну цінність - здоров'я людини, популяції, нації.

Гігієнічне нормування виникло тоді, коли люди усвідомили зв'язки між станом навколишнього природного і соціального середовища з одного боку і своїм здоров'ям - з іншого. Гігієнічні нормативи спочатку не мали кількісного виразу, а існували у вигляді порад, правив, вимог, заборон і т.п. Починаючи з 60-80 рр. минулого сторіччя, гігієнічне нормування вступило у кваліметричну стадію, його нормативи набули кількісних характеристик. Це стало можливим завдяки впровадженню у гігієнічні дослідження експерименту (М. Леві у Франції, Е. Паркс в Англії, М. Петенкофер у Німеччині і А.П. Доброславін у Росії). Гігієна стала наукою експериментальною. Цілком природно, що надалі основна увага звертається на вивчення і нормування так званих абіотичних чинників середовища, що безпосередньо загрожують здоров'ю людей. Проте, як це видно із структурної моделі навколишнього середовища (рис.3), на людей чинять вплив не тільки ці елементи і чинники, але і біотичні (повітря, вода, їжа, тепло, холод, радіація, чинники трудового процесу, побуту, інформаційний чинник і т.д.). Вони також потребують нормування у зв'язку з тим, що їх корисність має межі, нижче або вище за які їх бракуватиме або вони виявляться надмірними, від чого і в тому і в іншому випадку постраждає організм людини. Слід відзначити, що нормування біотичних чинників почалося раніше, ніж чинників абіотичних. Проте, коли говорять або пишуть про гігієнічне нормування, то мають на увазі саме останні, а серед них в основному чинники хімічні. Відносно цих чинників досягнуті великі успіхи, особливо в нашій країні, де на сьогодні розроблено більше 500 нормативів шкідливих речовин, що містяться у атмосферному повітрі, більше 1000 - у воді, більше 60 - у грунті, більше 1500 - в повітрі робочої зони. Були запропоновані і певні теоретичні і методологічні передумови, на підставі яких проводилися перелічені розробки. До них слід віднести перш за все концепцію пороговості дії шкідливих чинників на організм; концепцію прийнятного ризику; обгрунтування коефіцієнтів запасу; міжвидову і внутрішньовидову варіабельність чутливості до дії шкідливого чинника; закономірності екстраполяції експериментальних даних, одержаних на тваринах, на людину і популяцію в цілому; синергізм, антагонізм і адитивність дії чинників при їх поєднаній дії і ряд інших. У цій сфері багато і дуже плідно працювали такі дослідники, як Н.З. Правдін, В.О. Рязанов, О.М. Марзєєв, З.П. Соловьов, Р.І. Сидоренко, Е.Г. Гончарук, С.Н. Черкінський, І.В. Саноцкий, Г.І. Румянцев та ін. Розроблені ними та іншими авторами теоретичні положення зіграли значну роль у визначенні прикладних питань гігієнічного нормування, проте вони, як правило, торкалися його методичної сторони, нерідко в межах одного елемента середовища (вода, повітря, грунт), і меншою мірою описували принципові, істотні зв'язки цього складного соціально-біологічного феномена стосовно всіх елементів і чинників навколишнього середовища.

Цікаві статті з розділу

Екологічна характеристика території природного заповідника Кам'яні Могили
Актуальність: у наш час степові екосистеми піддались найбільш сильному антропогенному впливу. Розорювання, зрошення, забудова, вплив хімічних реагентів, монокультура, вітрова та водна ерозія ...

Поняття Консорції в сучасній синекології та її значення у структуруванні біоценозів
Актуальність. Біоценоз це свого роду сукупність різних живих організмів, які заселяють певну ділянку простору та характеризуються певними стосунками між собою та пристосованістю до середовищ ...

Вплив природних та соціально-економічних умов на екологічний стан рослинної продукції Борівського району Харківської області
В сучасних економічних умовах Борівський район Харківської області тяжіє до аграрно-промислової господарської спеціалізації. Це, з одного боку, зумовлено історичними традиціями, які ґрунтуються на вис ...