Едафічні фактори

Едафічні фактори - це грунтові умови, що впливають на життя і поширення живих організмів. Як відомо, живі організми існують не лище в грунті, а й у місцях, де його ще немає: скелі, дюни, терикони, кар’єри. Тому під едафічним фактором уявляються значно ширше коло умов, ніж грунт. Едафічний фактор, на відміну від інших, має своєрідний характер. Він не лише впливає на організм, але одночасно служить середовищем існування для багатьох видів мікроб, рослин і тварин, тобто належить до факторів, які формують середовище. Едафічні фактори мінливі у просторі. Фанера авито объявления в москве купить купить фанеру дешево в москве www.fantorg.ru.

Грунт як субстрат існування рослин і об’єкт землеробства цікавив ще античних дослідників. Грунт - органо-мінеральний продукт багаторічної спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла й світла. Це природні утворення, які характеризуються родючістю - здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їхньої життєдіяльності.

Структура і текстура грунту, не применшуючи значення фізико-механічного факторів, є наслідком діяльності живих організмів, тобто біологічного фактора.

Грунт має трифазну структуру, оскільки складається із твердих частинок, води і повітря. В ґрунті розрізняють мінеральну і органічну частини, водний розчин, ґрунтове повітря і ґрунтовий світ мікробів, рослин і тварин. Органічна частина грунту формується за рахунок продуктів гуміфікації і неповного розкладу тваринних і рослинних решток. Структура грунту досить складна. Але в більшості типів виділяється невелике число основних горизонтів:

· А - гумусний горизонт, в якому зосереджена основна маса органічної речовини грунту. У його межах часто виділяють підстилку та власне перегнійне горизонти;

· В - горизонт, який утримує в основному вже мінералізовані речовини, що перемішані з перетвореною гірською породою;

· С - слабо змінена підстилаючи гірська порода.

Дуже важливим компонентом грунту є гумус (перегній) - органічна речовина, що утворилася з решток відмерлих рослин під впливом діяльності мікроорганізмів, які переробляють їх, розкладають, збагачують вуглекислим газом, водою, сполуками азоту та іншими речовинами. Грунт забезпечує рослини калієм і вуглецем, азотом і фосфором тощо. Родючість грунту залежить від кількості цих речовин у гумусі, гумусу в грунті й товщини шару грунту. Найкращі чорноземи містять до 9 % гумусу.

На життя і поширення організмів, в першу чергу рослин, істотно впливають грунтові умови, а також рельєф місцевості. Від гідротермічного режиму грунтів, їх аерації, механічного і хімічного складу залежать тип кореневої системи, спосіб життя ґрунтової фауни. Залежно від едафічних чинників можна виділити декілька екологічних груп рослин. За реакцією на кислотність розрізняють: ацидофільні види - ростуть при рН нижче 6,5 (рослини торфових боліт, хвощ); непрофільні віддають перевагу грунту з нейтрально. реакцією (більшість культурних рослин); базифільні - найкраще ростуть на субстраті, який має лужну реакцію (рослини крейдяних відкладень); індиферентні - можуть зростати на грунтах з різними значеннями рН. Стосовного хімічного складу грунту рослини поділяються на олігатрофні, що маловимогливі до кількості поживних речовин; мезотроні, які вимагають помірної кількості мінеральних речовин в грунті та Евтрофні, які потребують великої кількості доступних зольних елементів (дуб).

Стосовно потреби в окремих елементах живлення існує класифікація рослин. так, види, які особливо вимогливі до високого вмісту азоту в грунті, називаються нітрофілами (кропива, рослини дворів з худобою), ті що вимагають багато кальцію - кальцефілами (дуб, модрина), рослини засолених грунтів - галофітами (солянка, сарсазан) та ін. своєрідність механічного складу і зумовлені ним екологічні особливості ґрунтового середовища впливають на біологічні властивості псамофітів - рослин сипучих пісків (акація піщана), літофітів (петрофітів) - рослин камянистих осипів, тріщин і заглибен скель та інших подібних місць існування (ялівець, дуб скельний). Рельєф місцевості і характер грунту істотно впливають також на специфіку пересування тварин, на розподіл тих видів, життєдіяльності яких тимчасово чи постійно пов’язана з грунтом.

Серед зональних типів грунтів басейну річки Інгул переважають опідзолені чорноземи (15 % площі), сіро-лісові грунти (18 %) і типові малогумусні чорноземи (3 %), дерново-підзолисті, гірські лучно буроземні грунти, лучно болотні та болотні грунти. Еродованість грунтів 10-40 %.

Висновки: Абіотичні фактори визначають можливість існування всіх груп організмів. Вони впливають на розвиток, життєві процеси, умови існування, поширення рослин.

Розділ 3.Характеристика біотичної складової екосистеми.

Біоценоз - це сукупність тварин, рослин і мікроорганізмів які заселяють дану ділянку суші або водойми і характеризуються певними стосунками між собою і пристосованість до певного середовища.

Цікаві статті з розділу

Актуальні проблеми поводження з твердими побутовими відходами на території Львівської області
Сучасна історія місцевого самоврядування в Україні характеризується тим, що перейшла від бюрократичної радянської “піраміди" влади до сучасних принципів територіальної організації влади ...

Акумулювання радіонуклідів грибами в зонах радіоактивного забруднення
В даний час і в перспективі особливо гостро постає проблема екологічної безпеки навколишнього середовища, екологічно безпечного природокористування при зростаючих антропогенних навантаженнях ...

Регіональні особливості природно-заповідного фонду Корюківського району
За останній час ПЗФ (природно-заповідний фонд) держави суттєво змінився, зокрема, більше ніж у двічі зросла його площа. Це сталося не тільки завдяки створенню багатьох нових об'єктів, в тому ...