Охорона навколишнього природного середовища й екологічна безпека

Охорона навколишнього природного середовища - це сукупність заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання й відтворення природних ресурсів і космічного простору в інтересах людей, на забезпечення екологічної рівноваги в природі й на поліпшення якості довкілля. Мається на увазі раціональна охорона атмосфери, надр, гідросфери, використання або знищення відходів, захист від шуму, іонізуючого опромінення, електромагнітних полів тощо.

Проблема охорони навколишнього природного середовища особливо загострилася через те, що підвищені масштаби господарської діяльності почали порушувати природну рівновагу. Зараз у сферу виробництва втягнуто практично всі види природних ресурсів суші й значну частину багатств Світового океану. Людство вже використовує приблизно 70 % земель, придатних для сільського господарства, 80-90 % природних кормових утіль, близько 50 % приросту деревини. Щорічно на одного жителя планети видобувається 24 т мінеральної сировини. Людина освоїла (експлуатує) й певною мірою змінила природні ландшафти на 56 % території, а на 1/5 частині суходолу (поселення, інженерні споруди, насадження лісів, рілля тощо) дуже змінила їх.

У сучасний період кожні 10-15 років подвоюється маса сировини й палива, що видобуваються, а це призводить до виснаження низки джерел природних ресурсів. Технологічна недосконалість обробки мінеральної й біологічної сировини спричинила глобальну проблему забруднення навколишнього середовища відходами виробництва. Заселення людьми всіх сприятливих для життя територій, сільськогосподарське їх освоєння, швидкі темпи урбанізації та індустріалізації призвели до порушення природних процесів у природних системах, до деградації природи в багатьох районах земної кулі.

Природне середовище розглядається у двох аспектах: як джерело природних ресурсів та як умови життя й діяльності людей.

Сучасна промислова цивілізація в тому вигляді, як вона нині організована, зазнає сильного зіткнення з екосистемою нашої планети. Породжений науково-технічною революцією конфлікт між людством і середовищем його проживання, орієнтація суспільства на постійне збільшення споживання супроводжуються виникненням екологічних криз. Коеволюція природи й суспільства останніми століттями дедалі більше пов'язана з переходом до гігантського за масштабами глобального природокористування. За цих умов уже зникло багато біологічних видів, масового й глобального характеру набули численні забруднення, змінюється склад гідросфери й атмосфери. Тому є реальна загроза самому існуванню роду людського: не лише здоров'ю людини, а й усьому генофондові. При цьому найважливішими вважаються три види екологічних небезпек: 1) соціально-екологічна, що становить загрозу погіршення середовища проживання людей і впливає на показники їхнього життя, здоров'я, добробуту; 2) біосферно-екологічна, як загроза глобально-регіональній природній рівновазі, станові природних систем і об'єктів; 3) ресурсно-екологічна, яка загрожує природно-ресурсному потенціалу і впливає на характеристики його запасу, якості, відтворення.

Проблему взаємодії природи й суспільства слід розглядати не тільки на глобальному (планетарному) рівні, а й на всіх інших: міждержавному, державному, міжрегіональному, регіональному та локальному. Екологічні проблеми всіх рівнів тісно взаємозв'язані і взаємозумовлені. Важливо враховувати також: розподіл антропогенних навантажень по території, основні ядра їх концентрації; склад, динаміку, ареали поширення й поєднання навантажень різних видів у межах тих чи тих регіонів; ареали зосередження населення, його чисельності в зоні діяння особливо небезпечних і шкідливих навантажень (за їх видами), їхніх соціально-демографічних наслідків; природні ландшафти, природні об'єкти і види, що зазнають найсильніших антропогенних навантажень, з урахуванням їхньої стійкості до цих діянь, здатності до самовідновлення; ступінь враженості природних систем тими чи тими діяннями та їх відновлюваності; ареали (регіони, зони) із різним ступенем кризової екологічної ситуації, а також ареали, які потребують допомоги й підтримки.

Забезпечення екологічних проблем вимагає вирішення трьох завдань: 1) оздоровлення довкілля й поліпшення його якості; 2) збереження природного середовища і охорона здоров'я людей; 3) запобігання шкідливому впливові господарської діяльності. Для вирішення екологічних проблем необхідні: розробка екологічних технологій, котрі забезпечували б стійкий соціально-економічний розвиток без деградації навколишнього середовища; розробка економічного й соціального механізму, який сприяв би вирішенню екологічних проблем; прийняття нових міжнародних угод щодо навколишнього середовища; екологічне виховання населення.

Екологічний аспект життєдіяльності передбачає: розгляд суспільства й природи як єдиної системи, перехід від принципу «реагування та усунення» до принципу «завбачення й відвернення», інфраструктура забезпечення (система моніторингу та контролю, централізовані системи очищення тощо).

Цікаві статті з розділу

Гідрологічні характеристики річки
Територією Сумської області протікає 165 річок довжиною понад 10 км кожна, які належати, до басейну Дніпра. Найбільші з них: Десна з притокою Сеймом, Ворскла, Сула, Псел. Хорол. Густота річкової сі ...

Еколого-економічні аспекти раціонального природокористування
Суттєво: Після вивчення матеріалу ви повинні: Знати: - що таке екологічний збиток; з яких витрат він складається; - як встановлюється плата за забруднення навколиш ...

Розрахунок максимальної нестачі кисню при органічному забрудненні р. Сіверський Донець
Серед розчинних речовин, що потрапляють в океан із суші, велике значення для мешканців водного середовища мають не тільки мінеральні, біогенні елементи, але й органічні залишки. Винесення в ...