Охорона навколишнього природного середовища й екологічна безпека

Оцінка антропогенного впливу на довкілля має спиратися на чотири визначальні фактори: 1) вид і характер екологічної небезпеки, соціальних, природних та економічних наслідків, що їх криють у собі нинішній і перспективний розвиток антропогенного навантаження; 2) сформований характер екологічної ситуації, глибина її кризовості; 3) масштаби й динаміка розвитку екологічно небезпечних тенденцій, процесів і явищ; 4) фактори ризику, що викликають дальше загострення екологічної ситуації.

Глобальний перехід до сталого розвитку, декларований конференцією ООН з навколишнього середовища (Ріо-де-Жанейро, 1992), - об'єктивна необхідність, поступово усвідомлювана людством. Проте цей перехід не може здійснюватися одночасно, повсюдно і за однією схемою. Зростання економічних ресурсів і швидке технічне оновлення виробництва дадуть змогу розвиненим країнам вирішувати основні завдання пом'якшення гостроти соціальних конфліктів і оздоровлення економічної ситуації з наступною її оптимізацією. При переході до сталого розвитку на переважно інтенсивній економічній основі в Україні необхідно створити фінансове, матеріально-технічне, інтелектуальне і нормативно-правове забезпечення збалансованого розвитку і збереження сприятливого стану задоволення життєвих потреб нинішнього й майбутніх поколінь.

Охорона навколишнього середовища й раціональне використання природних ресурсів - суспільно необхідна діяльність. Вона проводиться в інтересах суспільства, й тому витрати на неї так само необхідні, як і всі економічні витрати на соціальні цілі: культуру, освіту, охорону здоров'я, мистецтво.

Природоохоронну діяльність розглядають у соціальному, економічному, політичному, моральному й технічному аспектах. Соціальні аспекти природоохоронної діяльності - це піклування про здоров'я людей. Економічні аспекти охоплюють широке коло питань, пов'язаних із витратами коштів на природоохоронні заходи й необхідністю задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства при одночасному збереженні якості середовища життя. Політичні аспекти - це ставлення держав до питань охорони природи. При цьому внутрішньодержавні рішення не повинні негативно впливати на стан ресурсів і середовища в інших країнах (приміром, забруднення річок, що течуть територією кількох країн, промисловими й побутовими стоками, кислотні дощі, що виникають на території однієї країни й переміщуються в інші). Морально-етичний аспект -це колективна дисципліна як населення окремо взятої країни, так і всього людства. Технічний аспект стосується створення нових екологічних технологій, розробки технічних систем охорони довкілля і розвитку екологічної інфраструктури.

До критеріїв оптимізації належать: 1) створення найсприятливіших умов для праці, відпочинку, оздоровлення населення; 2) розширене відтворення відновлюваних ресурсів, підтримання їх на якісно високому рівні, раціональний перерозподіл; 3) створення продуктивніших і таких, шо більше відповідають потребам людей, ландшафтів.

Природоохоронна діяльність у різних країнах світу регулюється законодавчими й нормативними актами, а також нормативними й регламентаційними документами. Законодавчі й нормативні акти визначають соціально-організаційно-правові та економічні аспекти охорони природи. Вони містять природоохоронні вимоги до проектування, будівництва та експлуатації різних об'єктів. Нормативні й рекомендаційні акти регламентують правила й норми різних типів природокористування, проектування й функціонування природно-технічних геосистем.

Безпека людини й стан природного навколишнього середовища - одна з найважливіших характеристик якості життя, науково-технічного та економічного розвитку держави. Але загострення екологічних проблем на планеті загрожує самому існуванню людини. Тому гарантування екологічної безпеки людини набуває особливого значення в сучасний період. Екологічна безпека є таким типом розвитку суспільства (як об'єкта екосистеми), що реалізується в умовах інтенсивно-коеволюційного розвитку, тобто в інтересах як суб'єкта екосистеми, так і її об'єкта (середовища). Екологічної безпеки, на думку деяких учених, неможливо досягти в рамках традиційного промислового розвитку, оскільки він базується на руйнуванні природного середовища.

Екологічна безпека - це такий стан навколишнього середовища, коли гарантується запобігання погіршенню екологічної ситуації та виникненню небезпеки для здоров'я людини. У міжнародно-правовому аспекті під екологічною безпекою пропоновано розуміти такий рівень міждержавних відносин, якими гарантуються збереження, раціональне використання, відновлення та підвищення якості довкілля.

Отже, екологічну безпеку можна розглядати як складову національної та глобальної безпеки, тобто як такий розвиток суспільних відносин, при якому системою державно-правових, організаційних, науково-технічних, економічних, інших соціальних заходів буде забезпечено охорону якісного навколишнього природного середовища для здоров'я людини, природних систем і комплексів.

Цікаві статті з розділу

Міжнародна співпраця у галузі охорони довкілля
Серед глобальних проблем сучасності одними з найбільш актуальних є екологічні проблеми, які проникають в різні сфери суспільного життя та визначають особливості стабільного розвитку кожної д ...

Вимірювальні канали контрольно-вимірювальних систем в екології
Температура, як параметр теплового процесу, не піддається безпосередньому вимірюванню. Одночасно вона є функцією стану речовини i зв'язана з внутрішньою енергією тіл, а через енергію зв'язан ...

Проблеми утилізації відходів
Зростаюча кількість відходів і недостача засобів їхні переробки характерні для багатьох міст. Муніципальні влади повсюдно намагаються знайти кращий спосіб для утилізації відходів своїх ...