Особливості міграції тритію в зоні активного водообміну (на прикладі Київського сховища радіоактивних відходів)

Безпечні концентрації тритію у воді, розраховані автором за даними офіційних публікацій та рекомендацій Європейських органів стандартизації, відрізняються на 5 порядків. Розрахунок безпечної концентрації за експериментальними даними М.І. Балонова (1993) становить 7,8×106 Бк×дм-3. Виходячи з принципу ALARA i CERCLA (ризик одного летального випадку раку на мільйон населення) з урахуванням коефіцієнтів ризику за офіційною публікацією Агентства із захисту навколишнього середовища США (U.S. ЕРА 402-R-99-001, 1999), безпечною є концентрація 14 Бк×дм-3. Норматив, розрахований виходячи з рекомендацій EUROATOM (директива 96/29) та ВООЗ (2004) становить 7610 Бк×дм-3.

У зв’язку з неузгодженістю офіційних даних щодо безпечних концентрацій тритію у питній воді, значною мірою розрізняються і тритієві нормативи, встановлені у різних країнах світу. Директивою ЄС (COUNCIL DIRECTIVE 98/83/EC) рекомендовано індикативний норматив вмісту тритію у питній воді 100 Бк×дм-3. Наразі у всіх країнах ЄС, за винятком Фінляндії, цей норматив встановлено для питної води.

У Канаді і Росії діючі нормативи (7000 та 7700 Бк×дм-3 відповідно) встановлено виходячи з рекомендацій ВООЗ та ЄВРОАТОМ.

Найвищий у світі норматив встановлено в Австралії - 78 000 Бк×дм-3.

Виходячи з величини коефіцієнтів ризику раку діючий в Україні норматив 30 000 Бк×дм-3 відповідає ризику 1447 випадків летального раку та 2100 випадків захворювання раком на 1 мільйон населення.

Розрахунки щодо регламентації вмісту тритію в атмосферному повітрі і повітрі робочої зони показали, що діючі в Україні нормативи втричі жорсткіші, ніж розраховані за рекомендаціями ЄВРОАТОМ, навіть виходячи з концепції формування дози 10 % від ефективної дози для одного елемента від одного джерела опромінення, а також у 30-90 разів нижчі за європейські та американські нормативи.

У РОЗДІЛІ 2 „МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ вмісту ТРИТІЮ В ОБ’ЄКТАХ навколишнього природного середовища” описано методики пробовідбирання, пробопідготовки, виділення лічильної форми органічно зв’язаного і водних форм тритію.

Відбирання проб повітря відбувалось шляхом поглинання атмосферної вологи на твердий сорбент, у об’ємі рідкого сорбенту та виморожування рідким азотом. У якості оптимального, найбільш економічного методу застосовувалося поглинання атмосферної вологи прожареним хлоридом кальцію з наступним виділенням лічильної форми при нагріванні в лабораторних умовах.

Відбирання проб снігу проведено після встановлення стійкого снігового покрову з тривалою експозицією його за низьких температур. Відбирання проб снігу проводилося безпосередньо на території проммайданчика та у санітарній зоні КДМСК УкрДО «Радон».

Відбирання проб деревини проводилося на двох експериментальних ділянках з північного та з південного боку від сховищ радіоактивних відходів. Модельні дерева розділяли по висоті на три частини і з кожної з них відбирали зразки кори, деревини із стовбура, гілок тонких та товстих, однорічних пагонів та листя. Відібрані зразки запаковувалися в целофанові пакети і доставлялися у лабораторію для проведення подальшої їх підготовки до аналізу. Майданчики відбирання проб ґрунту розміщувалися безпосередньо біля місць відбору проб деревини. Із стінки шурфа совком, виготовленим з нержавіючої сталі, площею 500 см2 відбиралися шари ґрунту товщиною 2 см до глибини 30 см.

Лабораторна підготовка усіх проб зводилася до переведення їх у водну форму. Для визначення органічно зв’язаного тритію пробу спалювали у струмі кисню при температурі 450-600 оС з доокисненням на каталізаторі з окису міді (рис. 1). За необхідності (у разі забарвлення) розчинені органічні речовини у водній формі доокиснювали з використанням перманганату калію. Після додавання сцинтиляційного коктейлю проводилося вимірювання вмісту тритію на низькофоновому рідинно-сцинтиляційному спектрометрі Quantulus1220.

У РОЗДІЛІ 3 «Ландшафтно-Геохімічна ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ» наведено загальну геологічну характеристику місцевості, ландшафтну структуру, відомості про геологічну будову осадових порід, характеристику процесів масоперенесення та балансу речовин при водній міграції. Наведено опис рослинності санітарно-захисної зони КДМСК. Наведено коротку інженерно-технічну характеристику КДМСК УкрДО „Радон”.

Територія Київського сховища радіоактивних загальною площею 160,2 га знаходиться на південно-східній околиці м. Києва. Київський ДМСК розташовано в межах ділянки змішаного листяного лісу загальною площею більше 50 га.

В геоморфологічному відношенні місцевість розташована в межах ерозійно-акумулятивної лесової рівнини (Київське плато). Рельєф поверхні хвилястий, розчленований короткими і широкими балками, схили яких задерновані і заліснені. Уклони рельєфу на більшій частині території становлять 5-15°. Для місцевості характерна площинна ерозія, у зв’язку з чим на західній окраїні санітарно захисної зони, схили балок місцями порізані ярами. Безпосередньо майданчик КДМСК розташовано на куполовидному піднятті рельєфу, що є місцевою вододільною ділянкою.

Цікаві статті з розділу

Аналіз виробничих відходів підприємств Луганської області
Все те, що проводиться, здобувається і споживається, рано чи пізно перетворюється на відходи. Відходи, що все утворюються, ділять на відходи виробництва і споживання, які можуть знаходитися ...

Екологічна оцінка впливу діяльності ЗАТ Юрія м. Черкаси на довкілля
Молочна промисловість належить до провідних у харчовій і переробній промисловості та формує достатньо привабливий за обсягами ринок. Це пов'язано з тим, що продукція молочної галузі займає в ...

Екологічна безпека мастильно-охолоджувальних рідин
Актуальність. Промисловість спричиняє значний негативний вплив на довкілля, що характеризується викидом небезпечних речовин, накопиченням як рідких так і твердих токсичних відходів. Необхідн ...