Екологічні аспекти економічного розвитку

Відповідно до механізмів, передбачених Кіотським протоколом, промислові країни, а також приватні корпорації можуть купувати права на викиди або робити інвестиції в країнах із перехідною економікою чи в країнах, що розвиваються, якщо ці інвестиції призведуть до ефективного скорочення викидів парникових газів.

За оцінками спеціалістів, ринок прав на викиди парникових газів може бути надзвичайно великим. Так, за різними оцінками, щорічний обсяг продажів скорочень викидів вуглецю до 2020 р. досягне від 150 до 750 млрд. дол. Ціна скорочень викидів тонни вуглецю може коливатися від 3,5 до 50 дол. і вище.

Україна займає 8-ме місце у світі щодо викидів парникових газів в атмосферу: на неї припадає приблизно 2 % світових викидів цього типу. Викиди С02, які становлять приблизно 76 % від усіх викидів парникових газів, значно скоротилися після 1990 р. і, як вважають експерти, через економічну кризу, яка затяглася, впродовж найближчих 10-15 років будуть залишатися на нижчому рівні, ніж у 1990 р. Крім того, як країна з перехідною економікою, Україна має більший потенціал для ефективного скорочення викидів парникових газів у результаті модернізації її промисловості і широкого впровадження енергоефективних технологій.

За розрахунками, приблизно 93 % скорочень викидів США планує придбати за кордоном (в тому числі і в Україні) за ціною від 14 до 23 дол. за тонну вуглецевого еквівалента. Тому, якщо взяти середню ціну 18,5 дол. і зважаючи на те, що викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря в 2000 р. порівняно з 1990 р. зменшилися на 9,64 млн. т, то виявиться, що продаж прав на викиди нам щорічно дасть приблизно 178 млн. дол.

Якщо Україна планує продавати права на викиди впродовж тривалого періоду, то необхідно формувати прогресивні структурні зміни в економіці, перш за все, зменшувати частку гірничо-металургійної, паливно-енергетичної та хімічної промисловостей, які роблять основний внесок у збільшення енергоємності ВВП.

Те, що промисловість України стає все більш екологічно забрудненою, значною мірою зумовлено тим, що в країнах ЄС в останні роки введено податки на викиди вуглецю або використання органічного палива і його похідних. Як відомо, існуюча податкова система має ряд недоліків. Основна причина недоліків полягає в тому, що податками обкладається, звичайно, «добре» - праця, інвестиції в основний капітал, збереження або прийняття ризику, що відбиває стимули до цих видів діяльності. Альтернатива полягає в оподаткуванні "поганого". Традиційні податки на "погане" включають податки на спиртні напої, цигарки та інші шкідливі для здоров'я товари. Новий підхід полягає у формуванні податків на забруднення навколишнього середовища та інші небажані побічні ефекти. Такі податки називають "зеленими податками", оскільки вони вводяться для того, щоб допомогти боротьбі із забрудненням довкілля, а також для того, щоб збільшити виручку. Припустимо, що уряд вирішив ввести податок на викиди сірчаного двоокису, який виробляється промисловими підприємствами та іншими джерелами. За законами економіки, введення такого податку призведе до того, що підприємства знизять рівень викидів сірчаного двоокису, а це піде на користь навколишньому середовищу і знизить шкоду людям, підприємствам і власності. Крім того, цей „зелений податок" збільшить податкові надходження, які уряд зможе використати або на фінансування своїх програм, або на зниження ставок податків на „добрі" види діяльності - працю чи збереження коштів. Таким чином, „зелені податки" мають подвійну ефективність: і держава отримує виручку, і користь довкіллю за рахунок зменшення шкідливих зовнішніх ефектів. Такі „зелені податки" спрямовані на скорочення викидів С02. Введення „зелених податків" для країн ЄС призвело до погіршення конкурентоспроможності їх з тими підприємствами, які зайняті виробництвом енергоємної (а отже, і пов'язаної з викидами вуглецю) продукції, такої як збагачення залізної руди, плавка сталі, виробництво цементу, нафтопродуктів, міндобрив та електроенергії. Це призвело не тільки до скорочення виробництва відповідних товарів та послуг, але і до скорочення їх експорту. Фінансові ресурси, які вивільнилися в результаті такої структурної перебудови, пішли в „декарбонізовані" сектори економіки. Результатом таких податків стало не тільки скорочення викидів парникових газів, але й поліпшення стану навколишнього природного середовища в цілому.

Україна не тільки не ввела таких податків, але й послідовно нарощує обсяги вуглецеінтенсивних виробництв з метою збільшення експорту екологічно забруднених товарів та послуг, які стали досить прибутковими. Наслідком такої політики став виплив ресурсів (включаючи закордонні інвестиції") з високотехнологічних і, як правило, «декарбонізованих» секторів національної економіки у вуглецеінтенсивні, але більш прибуткові.

Цікаві статті з розділу

Історичні аспекти заповідної справи на Херсонщині
Актуальність теми. З метою охорони природних ландшафтів від надмірних змін внаслідок господарської діяльності людини на території України створюють природоохоронні території. Найважливішими ...

Лісові ресурси європейських країн
Лісове господарство в Європі є важливою складовою економіки та принципово важливим з екологічної точки зору. В данній курсовій роботі було проаналізовано стан лісів Європи, їх екологічн ...

Сучасні екологічні проблеми озера Сиваш та шляхи їх вирішення
Дипломна робота представлена на 50 сторінках, має 7 рисунків та 2 таблиці. При написанні роботи було використано 56 літературних джерел. Тема дипломної роботи – Сучасні екологічні проблеми озер ...