Забруднення атмосфери та заходи щодо запобігання її забруднення

Організація санітарно - захисних зон. Санітарно - захисна смуга - це смуга, яка відділяє джерело промислового забруднення від житлових або громадських будівель для захисту населення від впливу шкідливих чинників виробництва ( викиди пилу або інші види забруднення ). Ширина санітарно - захисних зон встановлюють залежно від класу виробництва, ступеня шкідливості й кількості виділення в атмосферу речовин і приймають від 50 до 1000 м. [8]

До основних пріоритетів охорони довкілля України належать:

гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

формування збалансованої системи природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, транспорті;

збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідна справа. [2]

Для досягнення цього передбачається вирішення таких завдань:

зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;

захист повітряного басейну від забруднення, насамперед у великих містах і промислових центрах;

збереження і розширення територій з природним станом ландшафту, посилення природоохоронної діяльності на заповідних і рекреаційних територіях;

підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;

знешкодження, утилізація та захоронення промислових та побутових відходів;

завершення створення державної системи моніторингу навколишнього природного середовища;

створення системи прогнозування, запобігання та оперативних дій у разі надзвичайних ситуацій природного і природно-техногенного походження;

створення системи екологічної освіти, виховання та інформування. [2,8]

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин

Для послаблення впливу шкідливих речовин на організм людини, для визначення ступеня забруднення навколишнього середовища й впливу на рослинні й тваринні організми, проведення екологічних експертиз стану навколишнього середовища або окремих об'єктів або районів в усьому світі користуються такими поняттями, як "гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин (полютантів), "гранично допустимі викиди, "гранично допустимі екологічні навантаження, максимально допустимий рівень, тимчасово погоджені викиди і орієнтовно безпечні рівні впливу забруднюючих речовин у різних середовищах.

ГДК установлюються головними санітарними інспекціями в законодавчому порядку або рекомендуються відповідними установами, комісіями на основі результатів комплексних наукових досліджень, лабораторних експериментів, а також відомостей, отриманих під час і після різних аварій на виробництвах, воєнних дій, природних катастроф з використанням тривалих медичних обстежень людей на шкідливих виробництвах (хімічні виробництва, АЕС, шахти, кар'єри, ливарні цехи). Поки існують шкідливі види антропогенної діяльності, щоб обмежити їхній вплив на природне середовище, потрібно нормувати кількість шкідливих речовин, які викидаються в повітря, ґрунти, води всіма типами забруднювачів, постійно контролювати викиди різного типу об'єктів, прогнозуючи стан навколишнього середовища й ухвалювати відповідні санкції й розв'язку щодо порушників законів про охорону природи. За основу визначення ГДК ухвалюють найбільш низький рівень забруднення, яке ґрунтується на санітарно-гігієнічних нормах. Слід зазначити, що ГДК забруднювачів у нормативах різних країн часто відрізняються, хоча й незначно. Визначаючи ГДК, враховують ступінь впливу не тільки на здоров'я людини, але й на тварин, рослин, гриби, мікроорганізми й природні угруповання в цілому.

Для всіх об’єктів, що забруднюють атмосферу, обчислюють і внормовують гранично допустимі викиди, тобто кількість шкідливих речовин, яка не має бути перевищеною під час викидів у повітря за одиницю часу, аби концентрація забруднювачів повітря навколо об’єкта ( на межі санітарної зони ) не перевершувала встановленої ГДК. Для того, щоб за законом про охорону довкілля, контролювати якість димогазових викидів різних підприємств і об’єктів здійснюються обов’язкова інвентаризація всіх джерел забруднення атмосфери, їх екологічна паспортизація й періодична екологічна експертиза. Перевіряється відповідність затвердженим екологічним стандартам розмірів санітарно - захисних зон, їхнього стану, стану очисних установок, ефективності їхньої роботи тощо.

Цікаві статті з розділу

Лісові ресурси європейських країн
Лісове господарство в Європі є важливою складовою економіки та принципово важливим з екологічної точки зору. В данній курсовій роботі було проаналізовано стан лісів Європи, їх екологічн ...

Фітотоксичність та хімічне забруднення ґрунтів м. Біла Церква
Прогресуюча дія господарської діяльності людства на природне середовище досягла рівня, при якому відбуваються істотні зміни в хімічному складі ґрунтового покриву широких територій. У загальн ...

Охорона вод басейну р. Інгулець від впливу ГЗК
Загально відомий факт, що основою народногосподарського комплексу Кривбасу є залізорудна промисловість, яка базується на одному з найбільших у світі родовищ залізної руди. В промисловий комп ...