Біологізація меліоративного землеробства - важливий чинник енергозберігаючих технологій на осушувальних землях

Інтенсивне використання меліорованих земель, пов'язане з впровадженням сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур, потребує значного збільшення витрат матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів. Однак при цьому не завжди забезпечується підвищення врожайності та поліпшення якості продукції. Застосування високих норм мінеральних добрив, нових дорогих видів хімічних препаратів для захисту рослин, інших матеріалів та послуг призводить не тільки до зростання собівартості продукції, але й до негативних екологічних наслідків: ерозії ґрунтів і забруднення довкілля.

З іншого боку, орієнтація меліоративного землеробства на осушуваних землях лише на біологізацію технологій без використання досягнень науки і техніки не може забезпечити одержання необхідних обсягів сільськогосподарської продукції. Цілеспрямований обробіток ґрунту, сівозміни, застосування органічних добрив і сидеральних культур, гармонічно доповнені внесенням мінеральних добрив, є запорукою високих врожаїв. Тому ефективне використання меліорованих угідь при раціональному витрачанні ресурсів можна здійснювати лише на основі розумного поєднання природних і технологічних факторів інтенсифікації землеробства.

Науково-обґрунтована структура посівних площ та ефективні сівозміни забезпечують підвищення родючості ґрунту, зменшення забур'яненості полів, зниження чисельності шкідників та збудників хвороб рослин, а отже і скорочення витрат енергії та ресурсів на додатковий обробіток, застосування добрив, боротьбу з бур'янами, шкідниками і хворобами культур.

Найменш енергоємними на осушуваних ґрунтах є кормові сівозміни з коротким польовим періодом та включенням до них однорічних і багаторічних бобових культур, що дають значну кількість протеїну без використання технічних азотних добрив. Крім того, бобові трави збагачують ґрунт азотом для наступних культур. На осушуваних мінеральних землях з низькою родючістю важливим елементом біологічного і одночасно енергозберігаючого землеробства є короткоротаційні сівозміни, насичені культурами, що використовуються на зелене добриво [24, 108].

За даними Волинського інституту АПВ, зерно-кормова п'ятипільна сівозміна (1 - конюшина червона, 2 - озима пшениця, 3 - однорічні трави - сидерат, 4 - кукурудза на силос, 5 - ячмінь + конюшина) за умови використання на зелене добриво однорічних трав і 2-го укосу конюшини червоної, забезпечує високу продуктивність культур при низьких диференційованих дозах мінерального удобрення (N42P48K54 кг діючої речовини на гектар сівозмінної площі), а також позитивний баланс гумусу в ґрунті. Врожайність озимої пшениці без внесення мінеральних добрив у цьому випадку була на рівні 40 ц/гa, кукурудзи на фоні сидерату і мінерального удобрення - 450 ц/га зеленої маси.

Ефективною складовою біологізації меліоративного землеробства є застосування проміжних і поукісних посівів як на зелений корм так і на добриво. Для цього можуть бути використані жовтий та білий люпин, редька олійна, гірчиця біла, озимий і ярий ріпак, вика яра та озима у сумішках з житом і вівсом, горох, еспарцет піщаний, буркун білий і жовтий, багаторічний вузьколистий люпин, люцерна, конюшина червона, рожева, біла. При введенні цих культур у сівозміни на різних типах осушуваних ґрунтів потрібно вибирати такі їх види і способи вирощування, які пристосовані до конкретних ґрунтово-кліматичних та технологічних умов: добре ростуть під покривом основної культури або в поукісному, пожнивному посіві та акумулюють у вегетативній масі достатню кількість азоту.

Значної економії енергетичних ресурсів можна досягти завдяки мінімалізації обробітку ґрунту, тобто зменшення глибини обробітку, кількості проходів техніки, поєднанню кількох технологічних операцій, заміни традиційної оранки обробітком дисковими, плоскорізними знаряддями, посіву культур без обробітку ґрунту спеціальними сівалками. Доведено, що з усіх факторів урожайності на обробіток ґрунту припадає найменша частка. Дослідження, проведені Волинським інститутом АПВ на осушуваних дерново-підзолистих глейових ґрунтах, показують, що застосування традиційного обробітку під озиму пшеницю (лущення стерні, оранка, культивація з боронуванням) та "нульового обробітку" (посів зерностерньовою сівалкою СЗС-2,1) практично на врожай цієї культури не впливає. Це свідчить про значні можливості мінімалізації обробітку ґрунту в умовах використання елементів біологічного землеробства на осушуваних землях. На торфоболотних ґрунтах мінімальний обробіток знижує мінералізацію органічної речовини, що є важливим фактором збереження їх родючості й економії енергетичних витрат.

Цікаві статті з розділу

Проблеми екології та шляхи їх вирішення
Про проблеми екології по-справжньому заговорили в 70-ті роки нашого століття, коли не тільки фахівці, але й рядові громадяни відчули, яку зростаючу погрозу несе нинішньому й майбутньому поко ...

Виробництво електроенергії на АЕС та вплив АЕС на довкілля
В наш час дуже актуальною проблемою для всього людства є енергозабезпечення. З кожним роком традиційних енергетичних джерел таких як нафта, газ та вугілля становиться все менше і менше, і ц ...

Економічний механізм природокористування та природоохоронної діяльності
Нині у світі активізується процес переходу від фронтальної, споживацької моделі функціонування національних господарств до моделі екологобезпечного самопідтримуючого соціально-економічного р ...