Екологічні дослідження геологічної структури та рельєфу як складових формування стану довкілля

Головними структурними елементами району є Воронезький кристалічний масив та Дніпровсько-Донецька западина. Воронезький кристалічний масив представлений його південно-західним схилом з глибиною залягання докембрійського кристалічного фундаменту від 2.5 до 4.0 тис. м. Породи, що складають фундамент - це переважно граніти, гнейси, кристалічні сланці. Південно-західна частина району розташована в межах північної прибортової частини Дніпровського грабену, де глибина залягання фундаменту сягає 10-12 км [6,7].

На кристалічному фундаменті залягає комплекс осадових порід PZ, MZ та KZ, представлений морськими та континентальними породами.

Найдавнішими серед них є девонські аргіліти, алевроліти, пісковики, вапняки та кам’яна сіль.

На девонських залягають кам’яновугільні відклади, що представлені переважно вапняками, аргілітами, пісковиками з прошарками кам’яного вугілля.

Серед мезозойських відкладів найбільшого поширення набули мергелі, писальна крейда, глини крейдового періоду.

Найдавнішими серед кайнозойських відкладів є глини, піски, пісковики та мергелі палеогену. Вони поширені скрізь в західній (правобережній) частині району та на соді на давніх четвертинних та неогенових терасах р. Оскіл і на межиріччях.

На крайньому заході району (правобережжя Осколу) та на південному сході (верхів’я р. Нітріус) на найвищих ділянках межиріч поширені неогенові піски, глини та пісковики [7].

Майже повсюдно, окрім заплав та перших надзаплавних терас річок, розповсюджені четвертинні лесовидні суглинки. На найбільш низьких за абсолютною висотою геоморфологічних елементах поширені піщано-глинисті (заплава) та піщані (борова тераса) осадки.

Таким чином, дослідження геологічної структури Борівського району Харківської області дають підстави вважати екологічний стан навколишнього природного середовища району задовільний. Такий висновок ґрунтується на наступному: по-перше, лесові породи, що мають найбільше поширення на території дослідження, володіють слабкою властивістю проникнення води, а це означає, що з водою в товщу лесових порід і в ґрунтові води, що залягають під ними, не проникають забруднюючі речовини. Це дає змогу стверджувати, що лесові тераси та межиріччя, не сприяють інтенсивному проникненню і розповсюдженню забруднюючих речовин.

В геоморфологічному відношенні територія Борівського району розташована в межах Приоскільського плато [8], що розчленовується долиною Оскола на дві частини. Західна, правобережна відносно долини Осколу, частина інтенсивно розчленована невеликими правими притоками (р. Горохуватка, верхів’я р. Бахтину). Це межиріччя Осколу та Сів. Дінця з висотами до 190 м, густо розчленоване короткими, глибокими (до 20-30 м) балками, ярами.

Лівобережна (східна частина Приоскільського плато має максимальну для району висоту (днище більше 200 м). Ця частина плато - межиріччя Осколу, Нітріусу та Жеребця. В межах району розчленовується невеликими річками (р.р. Солона, Борова) та порівняно довгими (до 8-10 км), але неглибокими () до 10-15 м) балками. Особливістю розчленування є те, що ці ерозійні форми простягаються зі сходу на захід, розділяючи плато на паралельні смуги-вододіли.

В долині найбільшої річки району Осколу виділяються декілька терасових рівнів, що протягаються в меридіанному напрямку. Паралельно один одному [6]. Найнижчими та наймолодшими з них - заплава зараз затоплений водами Червонооскільського водосховища. Ширина її досягає 3 км. Складина переважно пісками та глинами, потужністю до 8-12 км.

Перша надзаплавна (борова) тераса [6] від заплави відокремлюється добре вираженими в рельєфі уступом висотою до 5-8 м. Ширина тераси досягає 2.5.-.3.км. Складена алювіальними пісками, потужністю до 15-20 м. Своєрідність рельєфу тераси (піщані горби. кучугури) обумовлена геологічною будовою, тобто переважанням в геологічному розрізі пісків.

Наступна, друга надзаплавна тераса простягається східніше борової доволі широкою (до 5 км) смугою. Поверхня її вирівняна з невеликим нахилом в бік борової тераси, розчленована неглибокими балками. Тераса складена алювіальними пісками, потужністю до 20 м на яких залягає 1-2 метрова товща лесовидних суглинків.

За даними атласу Харківської області в межах Борівського району в долині р. Оскіл виділяють наступні геоморфологічні рівні- тераси: вітачевсько-бугська, прилуцько-удайська, лубенсько-тілігульська, широкінсько-приазовська, богданівсько-сіверська, іванківсько-салгірська [9].

Аналізуючи сучасні рельєфоутворюючі (негативні) процеси, слід зазначити, що територія району в цьому відношенні є сприятливою до їх виникнення та поширення. Перш за все, це стосується розвитку ерозії, як площинної, що призводить до руйнування верхнього родючого шару ґрунтів, так і лінійної, яка спричиняє більш глибокі перетворення рельєфу. Значної інтенсивності ці процеси набули на правобережжі, де глибина розчленування рельєфу досягає 50-80 м.

Цікаві статті з розділу

Динаміка вилову риби в природних водоймах та вплив екологічних факторів на продуктивність
Актуальність теми. В зв`язку з ростом народонаселення у всьому світі дуже велика увага приділяється проблемі збільшення білкових ресурсів і підвищення біологічної цінності різних харчових пр ...

Засоби метрології в екологічній стандартизації
Екологія як комплексна наука оперує інформацією, яку можна одержати тільки шляхом вимірювань. Вони дають змогу отримати різноманітні кількісні та якісні дані, необхідні для загальної характ ...

Сталий розвиток Чернігівської області
На початку ХХ століття зміни природного середовища розглядалися як побічний ефект розвитку промисловості. Екологічні проблеми, що виникали з часом намагалися розв’язувати в межах охорони пр ...