Програма моніторингу земель

Сучасна програма моніторингу земель складається з п’яти основних компонентів: (1) визначення цілей моніторингу і методів; (2) відбір зразків, їх транспортування, зберігання і підготовка до досліджень; (3) аналізи; (4) інтерпретація отриманих результатів аналізів; (5) рекомендації для дій. Для успішної реалізації цієї програми кожен із компонентів повинен виконуватися послідовно, з орієнтацією на загальну мету (продуктивність/захист навколишнього середовища), із усвідомленням потенційних помилок на кожному етапі роботи.[1]

Рис.1. Схема грунтово-агрохімічного моніторингу

Визначення цілей моніторингу. Із точки зору даного курсу метою моніторингу грунтів є оцінка стану поживних елементів в ґрунті з метою управління ними у разі потреби.

Методи відбору зразків. Відбір зразків повинен бути таким, щоб результати аналізу давали повну інформацію про всю площу, з якої вони були відібрані, незалежно від того, чи це є поле господарства, сади, території, де склад ґрунту багаторазово порушувався у результаті будівництва або видобутку корисних копалин землі. Тому це є найбільш важливим етапом моніторингу.

Умови зберігання, транспортування і підготовки щойно відібраних зразків також важливі з огляду на запобігання їх забруднення або на зміни концентрації і форми сполук. Ці явища можуть відбуватися у результаті неправильного зберігання або підготовки зразків до аналізу (висушування, розмелювання, просіювання тощо). Правильний відбір і зберігання зразків базуються на розумінні природних і антропогенних причин неоднорідності ґрунтів, відповідних методів відбору (глибина, період року, обладнання) та знанні джерел помилок при відборі, зберіганні і підготовці зразків.

Просторова неоднорідність властивостей ґрунту. Високий ступінь природної неоднорідності хімічних і фізичних властивостей ґрунту може існувати навіть у межах дуже маленьких ділянок. Методи відбору зразків повинні враховувати природну варіабельність такою мірою, наскільки вона може впливати на заплановане використання земель. У деяких випадках різниця між прилеглими ґрунтовими різновидами у межах одного великого поля така значна, що вимагає не тільки окремого відбору зразків, але взагалі різних технологій вирощування культур.

В інших випадках різниця є незначною, і відбір додаткових зразків та впровадження різних агротехологій є економічно необґрунтованим. Попередня інформація про просторовий розподіл ґрунтових різновидів ділянки може бути отримана оглядом території, де буде проводитися відбір зразків. Це може бути першим кроком для визначення джерел природної неоднорідності. Простим наслідком візуального спостереження за ділянкою дослідження, особливо у період росту культур або основних сезонних змін погоди, є визначення того, як природна неоднорідність впливає на використання земель. Нові технології (ГІС, [Globalpositionsystems - GPS, тобто глобальна позиційна система) зараз доступні для інтегрування інформації про зйомку (спостереження) ґрунтів і якісних даних просторової неоднорідності. Це використовується для прив’язки місць відбору зразків до ділянок, які займає кожен ґрунтовий різновид у межах території, що досліджується. Для сільськогосподарських культур пристрої для обліку врожаю можуть бути встановлені на машинах для збирання врожаю, вони дають можливість забезпечувати отримання даних, пов’язаних з неоднорідністю родючості ґрунту, ґрунтових різновидів і реакції рослин.

Природна варіабельність часто перекривається неоднорідністю родючості ґрунтів, пов’язаною з діяльністю людини. Багато таких агротехнологій, як внесення органічних і мінеральних добрив, оранка, вирівнювання ділянок, терасування і навіть особливості чергування культур, можуть впливати на неоднорідність у поживному режимі та на інші властивості ґрунту. Ця неоднорідність може бути навіть більш відчутною не у сільськогосподарських угіддях, а у рекультивованих землях, коли ґрунти значно порушені, містять надзвичайно високу кількість відходів промисловості або видобутку руд. Важливо пам’ятати, що антропогенна діяльність підсилює природну варіабельність у трьох вимірах. Наприклад, перехід від відвальної оранки до безвідвальної призводить до того, що добрива та інші засоби хімізації не будуть надалі надходити у ґрунт на певну глибину. Багато досліджень показують, що це часто призводить до накопичення фосфору і зниження pH у декількох верхніх сантиметрах ґрунту. Ці фактори повинні враховуватися при розробці програми відбору зразків. Аналогічно практика управління поживним режимом ґрунту, який зазнає підгрунтового спушування або ін’єкцій добрив на певну глибину, може сприяти підвищенню просторової неоднорідності у глибших горизонтах, що також повинно враховуватися при плануванні методу відбору зразків.

Цікаві статті з розділу

Демекологічні аспекти стану полинозоутворюючої флори в структурних компонентах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський
Алергенні рослини, пилок яких є одним з основних джерел алергійних хвороб, усе більше привертають увагу вчених - ботаніків, алергологів, екологів тощо. В останні десятиліття алергія є глобальною медик ...

Екологічні аспекти видобування піску на прикладі об`єктів Чернігівської області
Актуальність: Капітальне будівництво є однією з найважливіших галузей господарства, що характеризує економічний потенціал держави. Підвищення ефективності будівництва передбачає, насамперед, ...

Екологічні наслідки проведення меліоративних робіт в Ратнівському районі Волинської області
Волинське Полісся - це край з вологим кліматом та високим рівнем ґрунтових вод. Не випадково тут ще в середині XIX століття під керівництвом науковця генерал-лейтенанта І. Жилінського робилися перші к ...