Зміни клімату

Клімат змінювався набагато швидше, ніж пересувалися масиви суші, і в сучасній картині географічного поширення організмів багато відображають певні фази відновлення, що відбуваються після кліматичних зрушень. Для пояснення того, як виникли ареали тих або інших видів, відомості про історичні зміни клімату необхідні в тій же мірі, що і уявлення про пристосованості організмів до сучасних умов існування. У ролі історичного чинника в таких випадках виступають, зокрема, плейстоценові обледеніння.

Класичні приклади видових ареалів, для тлумачення яких може знадобитися залучення історичних обставин, - це що складаються з одного або декількох невеликих відособлених ділянок ареали ряду холодостійких, часто високоспеціалізованих квіткових рослин аркто-альпійських флор Північної Америки і півночі Європи. Багато з таких рослин зустрічаються в одному-єдиному місці, інші населяють два або декілька химерно розкиданих відокремлених «плям» (тобто мають розірвані ареали - біцентричний або поліцентричний).

Інша точка зору полягає в тому, що сучасні ареали - це релікти, тобто залишки ареалів популяцій, колись поширених більш широко. Коли з півночі наступав льодовиковий щит, деякі високоширотні області залишалися вільними від льоду (хоча і вони сильно промерзали). У цих необледенілих областях (ескімоською - «нунатаки») збереглися популяції деяких рослин, а коли льодовик відступив, вони так і залишилися на своїх відокремлених твердинях. Можна знайти і геологічні свідчення, що підтверджують цю точку зору; вони, правда, не цілком переконливі. Є також цікаві відомості про особливості поширення деяких нелітаючих жуків до передбачуваних нунатаків, що є доказом на користь «реліктової» гіпотези.

Втім, суперечка про нунатаки - це лише невелика частина набагато більш широкої дискусії між тими, хто вважає, що сучасне поширення організмів відображає їх відповідність сучасним умовам існування, і тими, хто вважає, що багато чого в поширенні являє собою спадщина минулого. З удосконаленням методів пошуку, аналізу і датування біологічних залишків (особливу роль при цьому відіграє аналіз викопного пилку) розмах кліматичних і біотичних зрушень, що відбувалися протягом останніх 2 млн. років (тобто в плейстоцені), тільки починає відкриватися. Ці нові методи дозволяють все частіше і все з більшою впевненістю встановлювати, що саме в сучасній картині географічного поширення організмів пов'язано з вузькою спеціалізацією по відношенню до нинішніх умов їх середовищ існування, а що являє собою відбиток минулого.

Результати вимірювання вмісту ізотопів кисню в кернах порід океанічного дна вказують, що в плейстоцені могло бути до 16 циклів обледеніння, кожен з яких тривав приблизно 125 тис. років. На рисунку 2.3 показано приблизну динаміку зміни температур за останні 400 тис. років. Оцінка температур отримана шляхом порівняння співвідношень ізотопів кисню у викопних залишках організмів, витягнутих з кернів донних відкладень Карибського моря. Штрихова лінія відповідає температурі, що мала місце 10 тис. років тому - на початку сучасного потепління. Крива показує, що теплі міжльодяникові, подібні сучасному траплялися рідко.

Цікаві статті з розділу

Оцінка родючості ґрунтів
З сучасних природних і природно-антропогенних процесів в області розвиваються інтенсивні лінійний розмив і площинний змив, на схилах долин та балок ґрунти середньо- і сильнозмиті трапляються зсуви. ...

Стан захисту лісів Чернігівської області
Лісова промисловість – одна з найстаріших галузей, яка, займаючись заготівлею, механічною обробкою та хімічною переробкою деревини, виробляє конструкційні матеріали: круглий ліс, вироби з де ...

Оцінка міграції цезію і стронцію на радіоактивно забруднених агроландшафтах приватних господарств та присадибних ділянок південної частини Київської області
Актуальність теми. Масштаб Чорнобильської катастрофи, найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи, добре відомий як вченим, так і політикам всього світу. В навколишнє середовище ...