Стратегічні вектори управління еколого-соціо-економічною системою регіону

Об'єднання трьох підсистем у цілісну систему визначає взаємозумовленість змін, які відбуваються протягом досить тривалого періоду розвитку. Показники, які визначають кінцеві стани підсистем такі :

• у соціальній підсистемі - чисельність населення і ступінь урбанізації, рівень освіти, життя і стан здоров'я населення;

• в економічній підсистемі - масштаби виробництва (величина кінцевого продукту чи національного доходу), його структура, якісна характеристика продукції;

• в екологічній підсистемі - рівень, екологічної обґрунтованості технологій.

Здатність еколого-економічної системи до саморегуляції і досягнення динамічної рівноваги визначається як динамічний гомеостаз еколого - економічної системи. Особливе значення має проблема рівноваги між макросистемами, які входять до складу геосфери: між екологічними та еколого-економічними системами, між еколого-економічними і соціально-економічними. У свою чергу, в межах самої макросистеми також зберігається стан рівноваги і безпеки життєдіяльності людей.

Невисокий рівень екологічних знань призводить до прийняття некомпетентних рішень в процесі природокористування, що спричиняє деградацію еколого-економічних систем.

Американським екологом Б. Коммонером вперше був вжитий термін детеріорації, який характеризує погіршення стану навколишнього середовища під впливом антропогенних навантажень. Доцільно привести наведені у публікаціях показники деградації навколишнього середовища в Україні (Лемешев М.Я.). Внаслідок техногенного навантаження регіонів 85 % території України забруднено, 18 % - вражено ерозією, близько 20 % земель забруднено важкими металами, земельні угіддя аграрного сектора засмічені та завалені відходами виробництва і побуту. В Україні всього їх нагромаджено близько 25 млрд. т, площі для їх зберігання займають 160 тис. га, частка відходів на 1 жителя України перевищує 400 т (із них 87 т - токсичні). Зростає забруднення територій аграрного сектора через розташування на них водоймищ, підйом рівня ґрунтових вод та підтоплення. У цілому лише 1 з кожних 10 га сільськогосподарських угідь має відповідний нормативному екологічний стан. Водночас поточні витрати підприємств на охорону та раціональне використання природних ресурсів в Україні постійно зростають.

Причинами незадовільного стану навколишнього природного середовища є у більшості застарілі технології в усіх галузях економіки.

Умови можливого переходу еколого-економічної системи з одного стану в інший залежать від накопичення локальних змін, від антропогенного і техногенного впливу та зниження екологічного потенціалу системи.

Правомірною екологічною концепцією необхідно вважати таку організацію виробничої діяльності, при якій не може бути другорядних (з точки зору природоохоронних функцій) факторів до того часу, поки не будуть старанно вивчені закономірності зв'язків між функціонуючими виробничими об'єктами і факторами антропогенних змін навколишнього природного середовища. Звідси навіть зміни виду природного ландшафту необхідно вважати фактором потенційного небезпечного екологічного наслідку (відомий вплив зміни виду природного ландшафту на міграційні та еволюційні процеси тварин і птахів).

Цікаві статті з розділу

Екологічні проблеми Венеції
Венеція (Venezia) - місто в Північній Італії. Це морський курорт, центр міжнародного туризму світового значення, місце проведення міжнародних кінофестивалів, художніх виставок. Венеція - область у поб ...

Природоохоронна діяльність на територіях природно-заповідного фонду України
Одним з ефективних заходів охорони довкілля є заповідання. Більш як 100 років минуло з часу започаткування активної форми збереження й відтворення незайманих ландшафтів в Україні. На 1 січня ...

Еколого-економічна оцінка техногенних родовищ Кривбасу
У світі за останні декілька десятиліть видобуто більше корисних копалин, ніж за всю попередню історію. Людство, в пошуках нових джерел мінеральної сировини, почало освоювати шельфи і дно морів та океа ...