Рекультивація промділянки при поверхневому порушенні ландшафту

Дія людини на природу багато в чому пов'язана з порушенням величезних територій. Окрім безпосереднього порушення ґрунтів відбувається псування природних ландшафтів, порушення гідрологічного режиму місцевості і зниження продуктивності сусідніх земель, погіршення санітарно-гігієнічних умов життя людей.

Насправді, дія людини на ґрунт в процесі виробництва змінює складні біологічні, фізико-хімічні процеси, що відбуваються в ній, а також виняткову її властивість – родючість.

Рекультивація земель є одним з ефективних заходів у вирішенні питання раціонального використання земельних ресурсів та проблем охорони природи взагалі.

Рекультивації підлягають всі землі, які зазнають або зазнали змін у рельєфі, ґрунтовому покриві, материнських породах, що їх підстилають, які відбуваються в процесі гірничих, гідротехнічних, геологорозвідувальних та інших робіт.

Рекультивація земель – це комплекс робіт, спрямованих на відновлення продуктивності та господарської цінності порушених земель, а також на поліпшення умов довкілля відповідно до інтересів суспільства. Будь – яке будівництво, добування корисних копалин, геологорозвідника тощо не починаються, доки не буде розроблено проект рекультивації порушеного ґрунтового покриву.

Розробляючи поректи рекультивації, враховують природні умови раціону, площу порушених земель, перспективи розвитку району видобутку, фактичний або прогнозний стан порушених земель до моменту рекультивації.

Процес рекультивації складається з двох послідовних етапів: перший технічна рекультивація, другий – біологічна.

Рекультивовані землі та прилеглі до них території після завершення всього комплексу робіт повинні мати оптимально організований та стійкий ландшафт.

Мета і задачі курсового проекту.

Враховуючи необхідність і важливість рекультивації, в даному курсовому проекті метою є придбання практичних навиків проектування рекультіваційних робіт.

Основна увага приділяється першому – гірничотехнічному етапу, бо від правильності його проведення залежить успішне здійснення другого – біологічного, якщо в такому буде необхідність і можливість.

Таким чином, переслідується головна задача проектування: роботи по зняттю і нанесенню ґрунтового шару, підготовка поверхні для рекультивації, вибір обладнання та інші питання відновлення ландшафту.

Загальні відомості про рекультивацію.

З метою збереження земельних ресурсів, компенсації збитку, що завдається природному комплексу, сільському, лісовому і іншим господарствам, виключення шкідливої дії порушених земель на навколишнє середовище, необхідно проводити рекультивацію територій, порушених в процесі діяльності людини.

До рекультивації відносять комплекс гірничих, меліоративних, сільськогосподарських і гідротехнічних робіт по відновленню народногосподарської цінності порушених земель певної цільової спрямованості, а також на покращення навколишнього середовища.

Проведення рекультивації регламентується такими нормативними документами, як «Закон України про рекультивацію порушених земель», ГОСТи:

- ГОСТ 17.5.3.04–83 «Загальні вимоги до рекультивації земель»;

- ГОСТ 17.5.1.02–85 «Класифікація порушених земель для рекультивації»;

- ГОСТ 17.4.3.02–85 «Вимоги до охорони родючого шару ґрунту при проведені земельних робот»;

- ГОСТ 17.5.3.06–85 «Вимоги до визначення норм зняття родючого шару ґрунту при проведенні земельних робіт»;

- ГОСТ 17.5.3.03–80 «Загальні вимоги до гідролісомеліорації».

Рекультивація виконується в два етапи.

Перший етап – гірничотехнічний (технічний), який передбачає приведення земель в стан, придатний для їх цільового використання в сільському, лісовому, рибному господарствах або по іншому призначенню. До першого етапу рекультивації відносяться: зняття, транспортування і нанесення ґрунтів і родючих порід на рекультивовані землі, планування, формування необхідного рельєфу, будівництво доріг, гідротехнічних, протиерозійних і меліоративних споруд і ін.

Другий етап – біологічний, який включає заходи щодо відновлення народногосподарської цінності земель після гірничотехнічної рекультивації відноситься комплекс агротехнічних і меліоративних заходів, спрямованих на відновлення і поліпшення структури ґрунтів, підвищення їх родючості (оранка, боронування, обробка хімічними речовинами, внесення добрив і т.д.), освоєння водоймищ, створення лісів і зелених насаджень, розведення диких тварин і т.д.

Технологія і механізація рекультиваційних робіт вибирається стосовно конкретних умов і згідно напряму рекультивації.

Для складання проекту рекультивації необхідно враховувати клімат, загальну соціально-економічну і господарську характеристику району, топографію, гідрологію, властивості гірських порід і ґрунтів і ін.

Проектування рекультиваційних робіт повинне вирішувати питання:

1. Встановлення площ, що підлягають рекультивації по окремих напрямках подальшого їх використання.

2. Визначення об'ємів рекультиваційних робіт.

3. Обґрунтування технології і комплексної механізації рекультиваційних робіт (схеми роботи обладнання, його продуктивність і т.д.).

4. Оптимізації техногенного ландшафту.

5. Розрахунку основних техніко-економічних показників рекультивації.

Вибір напрямку рекультивації порушених земель повинен базуватися на сукупному обліку і оцінці фізико-географічних, економічних, технологічних і соціально – екологічних умов їх місцеположення. Всі напрямки повинні бути підлеглі одній меті – найраціональнішому і ефективнішому використанню землі, як найшвидшому оздоровленню екологічних умов життя людей, створенню ландшафтів, що відповідають господарським, економічним і санітарно-гігієнічним потребам суспільства.

Проведення сільськогосподарської рекультивації порушених земель найбільш доцільне в зоні оптимальних кліматичних умов для ведення сільського господарства, в районах з високою щільністю населення, де до того ж, як правило, поширені могутні родючі ґрунти і розвинено сільське господарство.

Поверхню ділянок, що готуються для сільськогосподарського використання, бажано формувати аналогічно природному ґрунтовому профілю, наприклад: ґрунт – суглинок – пісок. В межах рекультиваційного шару, що штучно насипається або намивається, повинен бути створений потенційно родючий шар (шар найбільшого зосередження кореневої маси рослин, потужністю не менше 0,8 м для зернових і багаторічних трав, 1,5–2,0 м для плодових культур). Потужність родючого (гумусового) шару ґрунтів, що наноситься, повинна бути не менше 20–30 см. Слід мати на увазі, що потенційна родючість ділянок, що рекультивуються, при збільшенні товщини ґрунтового шару від 0,3 до 0,8 м зростає приблизно в два рази.

Нанесення родючого шару відбувається не раніше, ніж на другий рік після завершення планувальних робіт і перекриття малородючих порід шаром суглинків або інших незасолених порід.

Загальна потужність рекультиваційного шару залежить від агрохімічних і фізичних властивостей порід і ґрунтів, утворюючих шар, де найбільше зосередження кореневої маси рослин.

• Опис вихідних умов
• Вибір напрямку рекультивації
• Гірничотехнічний етап рекультивації
• Біологічний етап рекультивації
• Створення зелених насаджень. Підготування ґрунту
• Посадка деревин та чагарників
• Утримання зелених насаджень на промислових ділянках.
• Санітарно-гігієнічні функції зелених насаджень

Цікаві статті з розділу

Екологічна проблема Дніпра
Вода є незамінною складовою існування і розвитку життя на Землі. Легка доступність води для більшості людей призвела до того, що на неї почали дивитися як на невичерпний дар природи. Однак ...

Екологічні проблеми, пов’язані з експлуатацією теплових двигунів
Світу, в якому ми живемо, загрожує серйозна небезпека. Втручання людини у тендітну рівновагу природи - розвиток техніки і промисловості - може нанести непоправну шкоду оточуючому нас прекрасному довкі ...

Використання безвідхідних технологій в промисловості
Необхідність охорони навколишнього середовища приводить до істотних змін у загальних підходах до забезпечення екологічної ефективності виробництв. Під екологічною ефективністю розуміють мін ...