Екологічна оцінка небезпечності фтору
Особливості поведінки фтору в агроекосистемах вивчалися протягом 2001- 2004 рр. у трьох природно-кліматичних зонах України – Полісся, Лісостепу та Степу в умовах природних (перелоги) та агроекосистем (польові стаціонарні досліди) на ґрунтах. Роботи виконувались у межах програми з агроекологічного моніторингу науково-методичного центру "Агроекологія", головною організацією якого є Інститут агроекології та біотехнології УААН. Зразки ґрунтів відбирали пошарово через кожні 20 см до глибини 100 см. Вивчали також вміст фтору в природних водах, які відбирали паралельно із зразками ґрунту в місцях розташування стаціонарних дослідів. Для екотоксикологічної оцінки поряд із фтором проводили визначення у ґрунтах важких металів (Cd, Pb, Zn, Cu, Ni, Co).
Протягом 1996-2003 рр. досліджувалися фосфорити родовищ України: Ново-Амвросієвського – фосфоритовий концентрат (25,0% Р2О5), глауконітовий продукт (16,0% Р2О5), Південно-Осиківського – фосфоритовий концентрат (28,0% Р2О5), Осиківського – фосфоритовий концентрат (19,0% Р2О5), Ратнівського – фосфоритовий концентрат (19,0 і 28,0% Р2О5), Здолбунівського – фосфорит (12,6% Р2О5) родовищ та Маневицько-Клеванської фосфоритоносної площі – фосфоритовий концентрат (25,0% Р2О5). В лабораторних умовах проводили вивчення екотоксикологічних властивостей фосфоритів, дослідження динаміки переходу фтору з фосфоритів у розчин при різних кислотно-основних умовах середовища (рН=4; 7; 9).
Протягом 2000-2002 рр. досліджували поведінку фтору в системі "грунт-добриво-рослина" при застосуванні нового виду фосфорного добрива вітчизняного виробництва агрофоски при вирощуванні озимої пшениці в умовах Поліської грунтово-кліматичної зони на дерново-середньопідзолистому грунті (дослідне поле Чернігівського інституту АПВ УААН). Схема польового досліду передбачала вивчення рекомендованої дози – 60 кг/га за вмістом Р2О5 і, для врахування можливості нагромадження полютантів у ґрунті, дози 180 кг/га за вмістом Р2О5. Зразки рослинного матеріалу відбирали тричі за вегетаційний період згідно з фенологічними фазами розвитку озимої пшениці. Одночасно відбирали ґрунтові зразки пошарово через 20 см до глибини 100 см.
У лабораторних умовах визначення вмісту фтору в ґрунті, рослинах, фосфоритах проводили потенціометричним методом з попередньою екстракцією зразків. Для вилучення рухомих (водорозчинних (ВФФ)) форм фтору з ґрунту використовували дистильовану воду, потенційно-рухомих (лугорозчинних (ЛФФ) та кислоторозчинних (КФФ)) – екстрагенти 0,1N NaOH та 0,01N HCL, валової (ВФ) – метод сплавлення проби ґрунту з концентрованим NaOH. Фтор з рослин вилучали за допомогою екстрагента 1,0 N НСІО4. Для вирівнювання іонної сили розчину використовували буфер TISAB (рН=5,0-5,5).
Фоновий вміст фтору в грунтах різних природно-кліматичних зон України. Аналіз результатів досліджень показав, що фоновий вміст валового фтору в різних типах ґрунтів варіює в дуже широкому діапазоні - від 49,5 до 297,5 мг/кг. Найвищі його концентрації характерні для ґрунтів зони Лісостепу (167,7 - 297,5 мг/кг), кислі дерново-підзолисті ґрунти зони Полісся відзначаються невисоким вмістом F- – на рівні 83,7 мг/кг. Ґрунти чорноземного типу характеризуються широким діапазоном концентрацій валового фтору (від 49,5 до 172,5 мг/кг), що пов'язано з їх генезисом.
При досліджені фонового вмісту рухомих форм фтору (водорозчинного, лугорозчинного та кислоторозчинного) у типових ґрунтах України встановлено, що для ґрунтів зони Полісся характерним є перевага процесів накопичення фтору в кислоторозчинній формі, вміст якого досягає 4,64 мг/кг, тоді як у ґрунтах зон Лісостепу і Степу переважаючим є накопичення лугорозчинної (від 1,68 до 12,09 мг/кг) та водорозчинної (від 0,53 до 6,97 мг/кг) форм елементу.
Результати проведених досліджень показали, що між вмістом рухомих форм фтору в ґрунтах і показниками їх фізико-хімічного стану спостерігаються певні тенденції кореляційного зв'язку, а саме: реакція ґрунтового розчину впливає на кількість лугорозчинної (r=0,596) і кислоторозчинної (r=-0,539) форм фтору - із збільшенням рівня рН кількість кислоторозчинного фтору в грунтах знижується; збільшення в ґрунтах кількості магнію, алюмінію та заліза може призводити до зменшення кислоторозчинного фтору – відмічена зворотна залежність між вмістом цієї форми фтору і кількістю магнію (r=-0,632), кількістю алюмінію (r=-0,576) і кількістю заліза (r=-0,740); із збільшенням кількості гумусу вміст кислоторозчинної форми фтору зменшується, а лугорозчинної – зростає.
Особливості розподілу фтору за профілем ґрунтів. Результати дослідження процесів акумуляції і вертикальної міграції рухомих і потенційно-рухомих форм фтору (ВФФ, ЛФФ, КФФ) показали, що для більшості ґрунтів поліської та лісостепової зон переважаючим процесом було накопичення рухомих сполук F- у верхніх шарах (гумусовий і гумусово-елювіальний горизонти). Для ґрунтів степової зони з нейтральною та лужною реакцією ґрунтового розчину була виявлена зворотна тенденція – збільшення рухомих сполук фтору в нижніх горизонтах. Так, для дерново-підзолистих ґрунтів зони Полісся характерним був надзвичайно високий вміст кислоторозчинного фтору в орному (4,64 мг/кг) і підорному (3,49 мг/кг) шарах з поступовим зменшенням його вмісту до глибини 80-100 см. У чорноземі звичайному малогумусному вміст лугорозчинної форми елементу зменшувався вниз за профілем ґрунту від 12,09 мг/кг (у шарі 0-20 см) до 6,95 мг/кг (у шарі 80-100 см), а водорозчинної – від 6,97 до 5,46 мг/кг відповідно. У темно-каштановому залишково-солонцюватому ґрунті, навпаки, вміст лугорозчинної форми фтору зростав із 2,81 у шарі 0-20 см до 11,9 мг/кг у шарі 0-100 см.
Цікаві статті з розділу
Екологія Сумської області
Сумська область розташована в північно-східній частині України. До її
складу входять 18 адміністративних районів та 7 міст обласного підпорядкування:
Суми, Шостка, Конотоп, Ромни, Охтирка, Г ...
Система контролю забруднення
З появою людей на Землі
почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у
біосфері, почалася трагедія біосфери. Людство, розростаючись чисельно і
розповсюджуючись ...
Екологічні проблеми енергетики
Енергетика - найважливіший фактор у процесі перетворення природи людиною. Виробництво енергії, її транспортування і споживання набули глобального характеру. Створений людством енергетичний потенціал з ...