Харчові ресурси суші

Європейські країни швидко нарощують темпи зростання сільськогосподарської продукції. У 1999 р. в СНД валова продукція сільського господарства перевищила рівень 1995 р. на 5,6% Болгарії - на 6,8, Куби - на 5,3, КНР - на 9,9%.

Продовольче становище в сучасному світі на початку ХХI століття відрізняється великою складністю. Якщо європейські країни планомірно нарощували виробництво продовольства, досягнувши серйозних успіхів, то в східному світі продовольча криза, пов'язана, перш за все з нестачею продовольства в країнах, що розвиваються, заглиблювався соціальним розшаруванням сільського населення та концентрацією земельних угідь в руках середніх і великих землевласників.

Незважаючи на деяке збільшення поставок сільськогосподарської техніки в країни, що розвиваються, розрив у забезпеченості сучасними знаряддями праці між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються надзвичайно великий: на частку перших в 1993 р. припадало 86% діючих тракторів і 94% збиральних машин. У результаті за насиченістю сільськогосподарською технікою кожних 100 га оброблюваної землі, країни, що розвиваються в 1983 р. поступалися промислово розвиненим країнам в 12 разів.

В особливо тяжкому становищі опиняється ряд країн Африки та Південно-Східної Азії, де протягом двох останніх десятиліть виробництво продуктів харчування зростає дуже повільно, відстаючи від темпів зростання населення. Сільське господарство країн, що розвиваються, в умовах дефіциту сільськогосподарської техніки і добрив, дуже сильно залежить від погоди. Роки 1990 і 1994 р. були врожайними для країн Південно-Східної Азії, у результаті чого за даними ФАО валове виробництво сільськогосподарської продукції тут збільшилося в порівнянні з 1986 р. на 6,5%, у тому числі в Індії на 10,2%, Пакистані - на 8,6, Південної Кореї - на 8,4%. Проте кризова ситуація склалася на Африканському континенті внаслідок ряду катастрофічних засух 1995-1996 рр., Особливо найсильніших у країнах, розташованих в районі Сахеля.

Забезпечення продовольством населення країн, що розвиваються становить одну з найбільш гострих проблем сучасного світу, обумовлених рядом соціально-економічних причин, в тому числі низьким рівнем розвитку продуктивних сил, нерівноправної торгівлею з розвиненими країнами, діяльністю транснаціональних корпорацій н іншими факторами. Рівень харчування понад 400 млн. чоловік населення країн, що розвиваються нижче критичного: харчування не відповідає нормальним фізіологічним потребам організму при людини мінімальної активності. Фактична кількість голодуючих оцінюється величиною в 2 рази більшою. Темпи росту продовольства (у середньому 0,2% на рік) не відповідають темпам зростання населення (у середньому 2,5% на рік), що відсуває проблему ліквідації голоду в країнах, що розвиваються на багато десятиліть. Розвинені країни в 7 разів перевершують країни, що розвиваються по приросту продовольства па душу населення. Це пояснюється не тільки швидкими темпами приросту населення в країнах, що розвиваються. Причина тут набагато глибше, вона полягає в тому, що нарощування виробництва продовольства в цих країнах неможливо без великих соціально-економічних перетворень.

Можна відзначити, що в цілому на початку 90-х років по забезпеченості на душу населення основними продуктами харчування промислово розвинені країни світу випереджали країни, що розвиваються відповідно по зернових в 3,1 рази, з м'ясної продукції - в 6,8. Показово, що з плином часу розрив між державами в забезпеченні основними продуктами харчування не скорочується, а збільшується.

харчовий ресурс раціон виживання

Інтенсифікація землеробства в сучасному світі йде по декількох напрямках. До головного з них слід віднести розробку нових методів агротехніки та впровадження для них протиерозійної системи ґрунтообробних знарядь. К. найбільш перспективною в майбутньому відноситься так звана "обробка ґрунту на замовлення" (з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей рослин і методів їх обробітку).

Одним із способів інтенсифікації сучасного землеробства є застосування хімічних добрив і засобів захисту рослин. Однак процес їх впровадження проходить в різних країнах диференційовано. Землеробство Нідерландів, Ірландії, Японії засноване на високих дозах внесення мінеральних добрив (азот, фосфор, калій) - до 500-800 кг, тоді як США в, Швеції, Канаді намітилася тенденція до зниження використання високих доз мінеральних добрив для підвищення врожаїв. Накопичений досвід показує, що масоване застосування добрив може придушити діяльність ґрунтових бактерій і привести до втрати частини врожаю.

Цікаві статті з розділу

Основні напрямки розвитку неоекології
Екологія як окремий розділ біологічної науки склалася наприкінці XIX ст. і розвивається швидкими темпами. Особливо значний інтерес до екології людське суспільство почало виявляти в середині ...

Аналіз ефективності використання антрацит-фільтрату в очисних спорудженнях систем комунального господарства
При мінімальній забезпеченості водними ресурсами необхідної якості Україна займає провідне місце у світі по питомій кількості стічних вод, що утворяться, (більше 2 м3/чол. у добу). Недостатн ...

Порівняння вмісту деяких металів у водах Дніпродзержинського та Запорізького водосховищ
На сьогоднішній день води Дніпродзержинського водосховища потребують глибокого дослідження, оскільки через значну кількість промислових об’єктів в м. Дніпродзержинську, зростає загальне забр ...