Екологічна структура популяцій
Екологічна структура популяцій - це її ста на даний момент (кількість та густота особин, її розміщення на території і в просторі), співвідношення груп за статтю і віком, морфологічними особливостями. Структура популяції являє собою форми адаптації до умов її існування, є своєрідним віддзеркаленням природних сил, які на неї впливають. Нинішня структура тієї чи іншої популяції відбиває водночас як минуле, так і потенційне майбутнє угруповання.
Враховуючи надзвичайно складний характер структури популяцій, виділяють два підходи до її вивчення - описовий, або морфофізілогічний, і функціональний. Перший полягає у визначенні і порівнянні між собою різних локальних популяцій, а також у виділенні особин за статтю, віком та морфо фізіологічними ознаками. Другий підхід охоплює ті елементи функціональної структури, які відіграють визначальну роль у перебігу популяційних процесів, зокрема, таких, як зміна чисельності особин або ж статей. Він спирається на ті пов'язані між собою елементи популяції, які разом з оточуючим середовищем творять механізми регуляції чисельності, прискорюючи або сповільнюючи її. Перший і другий підходи тісно переплетені.
Кожна популяції займає простір, який забезпечує засобами існування лише певну кількість особин. При цьому повнота використання наявних ресурсів залежить як від загальної чисельності популяції, так і від просторового розміщення особин.
За Швердтфегером (1968), розподіл особин у популяції може бути таким:
) випадковим - трапляється дуже рідко при однорідному середовищі, коли організми не намагаються об'єднатись у групи;
) рівномірним - поширений в умовах сильної конкуренції, сприяє рівномірному розмноженню в просторі;
) нерівномірним - організми намагаються створити групи (пари у тварин, клони у рослин), розміщення яких може бути близьким до випадкового.
При аналізі просторової структури розглядають певну окрему територію суші або акваторії, Кожна популяція займає певну території суші або акваторії, розміри якої залежать від багатьох чинників:
1) наявності умов існування виду;
2) маси особин;
3) кількості особин в популяції.
Розподіл у популяції може бути випадковим (трапляється дуже рідко при однорідному середовищі, коли організми не намагаються об'єднатись в групи), рівномірним (досить поширено, особливо в умовах сильної конкуренції), груповий (організми намагаються створити групи розмішуння яких може бути близьким до випадкового).
Дисперсність (розсіювання) особин можна знайти за формулою:
2- розсіювання особин;- кількість особин в кожній вибірці;- кількість вибірок;
Хсер - середня кількість особин на даній ділянці.
Де ∑m - загальна сума особин у всіх вибірках.
На описуваному басейні наявно 11 популяцій.
Результати обробки спостережень розміщення особин
Табл. 3.3.1
№ Вибірки |
Кількість особин m у популяції |
1 |
49 |
2 |
52 |
3 |
47 |
4 |
48 |
5 |
49 |
6 |
44 |
7 |
43 |
8 |
34 |
9 |
41 |
10 |
40 |
11 |
45 |
Сума N=11 |
Сума = 492 |
Цікаві статті з розділу
Тваринний світ та його охорона
Тема реферату з дисципліни "Екологія і охорона навколишнього
середовища" - "Тваринний світ та його охорона".
Тваринний світ є важливою частиною
біосфери нашої планети. ...
Визначення нормативів гранично - допустимого викиду (ГДВ)
ГДВ
встановлюється для кожного діючого підприємства, при умові, що викиди від
даного підприємства разом з іншими джерелами викидів (із врахуванням
перспективи їх розвитку) не створюють максимальної ...
Вплив техногенного забруднення атмосфери на лісові насадження правобережжя Середнього Придніпров’я
Тема затверджена наказом в університеті № ____ від ____________
Термін подачі студентом завершеної випускної роботи 01.06. 2011 р.
Випускна робота може бути подана у рукописній формі, ма ...