Екологічна структура популяцій

Екологічна структура популяцій - це її ста на даний момент (кількість та густота особин, її розміщення на території і в просторі), співвідношення груп за статтю і віком, морфологічними особливостями. Структура популяції являє собою форми адаптації до умов її існування, є своєрідним віддзеркаленням природних сил, які на неї впливають. Нинішня структура тієї чи іншої популяції відбиває водночас як минуле, так і потенційне майбутнє угруповання.

Враховуючи надзвичайно складний характер структури популяцій, виділяють два підходи до її вивчення - описовий, або морфофізілогічний, і функціональний. Перший полягає у визначенні і порівнянні між собою різних локальних популяцій, а також у виділенні особин за статтю, віком та морфо фізіологічними ознаками. Другий підхід охоплює ті елементи функціональної структури, які відіграють визначальну роль у перебігу популяційних процесів, зокрема, таких, як зміна чисельності особин або ж статей. Він спирається на ті пов'язані між собою елементи популяції, які разом з оточуючим середовищем творять механізми регуляції чисельності, прискорюючи або сповільнюючи її. Перший і другий підходи тісно переплетені.

Кожна популяції займає простір, який забезпечує засобами існування лише певну кількість особин. При цьому повнота використання наявних ресурсів залежить як від загальної чисельності популяції, так і від просторового розміщення особин.

За Швердтфегером (1968), розподіл особин у популяції може бути таким:

) випадковим - трапляється дуже рідко при однорідному середовищі, коли організми не намагаються об'єднатись у групи;

) рівномірним - поширений в умовах сильної конкуренції, сприяє рівномірному розмноженню в просторі;

) нерівномірним - організми намагаються створити групи (пари у тварин, клони у рослин), розміщення яких може бути близьким до випадкового.

При аналізі просторової структури розглядають певну окрему територію суші або акваторії, Кожна популяція займає певну території суші або акваторії, розміри якої залежать від багатьох чинників:

1) наявності умов існування виду;

2) маси особин;

3) кількості особин в популяції.

Розподіл у популяції може бути випадковим (трапляється дуже рідко при однорідному середовищі, коли організми не намагаються об'єднатись в групи), рівномірним (досить поширено, особливо в умовах сильної конкуренції), груповий (організми намагаються створити групи розмішуння яких може бути близьким до випадкового).

Дисперсність (розсіювання) особин можна знайти за формулою:

2- розсіювання особин;- кількість особин в кожній вибірці;- кількість вибірок;

Хсер - середня кількість особин на даній ділянці.

Де ∑m - загальна сума особин у всіх вибірках.

На описуваному басейні наявно 11 популяцій.

Результати обробки спостережень розміщення особин

Табл. 3.3.1

Цікаві статті з розділу

Дослідження взаємозв’язків між живими організмами на прикладі екосистеми озера
Актуальність КР: Людина завжди цікавилася екологією з практичної точки зору з давніх часів. І тепер, коли людство хоче зберегти свою цивілізацію, воно більш ніж коли-небудь, має потребу в до ...

Вплив діяльності людини на довкілля
В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала ...

Вирішення глобальних енергетичних проблем на прикладі країн Європи
Актуальність дослідження. Розвиток людського суспільства нерозривно пов’язаний з використанням природних ресурсів нашої планети, з споживанням різних видів енергії в все зростаючих масштаба ...