Характеристика абіотичних компонентів екосистеми басейну річки Інгул

Абіотичні фактори - сукупність кліматичних, ґрунтових (едафічних), а також топографічних факторів. Сюди також відносять потоки, хвилі і т. д.

Абіотичні фактори визначають можливість існування всіх груп організмів у тому чи іншому середовищі, впливають на географічне поширення рослин, тварин та мікроорганізмів. Вони відіграють певну роль при розмноженні тварин, мають велике значення для загального рівня життєдіяльності організмів. В екосистемах абіотичні фактори виступають як ланка, що зв’язує різні групи організмів і тим забезпечує структурно-функціональну цілісність екосистеми.

Абіотичні фактори (фактори неживої природи) поділяються на:

Кліматичні

· енергія сонця

· освітленість

· температура

· вологість

· повітря

1. Едафічні

2. Орографічні

. Гідрологічні

. Геологічні.

Кліматичні фактори

Клімат - сума метеорологічних явищ в атмосфері протягом тривалого періоду. Клімат як єдиний абіотичний фактор зумовлює великомаштабний розподіл рослинності на значних територіях, а також грунтів і, частково, видів тварин.

Більша частина басейну належить до вологої, помірно теплої, південно-східна - до недостатньо вологої, теплої агрокліматичних зон. Діє метеостанція Сімферополь.

Світло як екологічний фактор. Сонце є єдиним джерелом енергії на нашій планеті. Світло, у всіх його проявах, необхідне для життя. Нам відомо, що світло є невід’ємною умовою процесу фотосинтезу, але разом з тим є інші аспекти його впливу на живі істоти. Розглядаючи ці аспекти, слід відзначити, що вони залежні від інтенсивності світла, довжини хвилі, кольору та фотоперіоду. Всі ці властивості світла залежать від кута падіння сонячних променів на земну поверхню. Якщо на екваторі довжина світлового дня (фотоперіод) більш менш постійна (близько 12 год.), то у вищих широтах вона залежить від пори року і змінюється циклічно. Зрозуміло, що в таких умовах життєві цикли живих організмів, синхронізовані відповідно до конкретної пори року (фотоперіоду). Ця синхронізація проявляється у різних формах пристосування, таких як сплячка, діапауза комах, приліт відліт птахів і т. п.

Кількість променистої енергії, яка проходить через атмосферу, є постійною величиною: 1.98 до 2 кал/см2 Хв., або 5Х1020 Ккал в рік на всю поверхню земної кулі. Цю величину називають сонячною сталою.

Світло є важливим фактором, який впливає на процеси розмноження рослин і тварин. Розглядаючи екологічне значення світла, слід відзначити його основну роль у фотосинтезі зелених рослин, оскільки воно сприяє утворенню органічної речовини - рослинної біомаси, тобто первинної біологічної продукції, від трансформації і використання якої залежить життя на Землі.

Для рослин важливі промені видимої і невидимої частин спектра, особливо оранжево-червоні і синьо-фіолетові. Найменше поглинаються жовто-сині, майже не поглинаються інфрачервоні.

Сонячну енергію, яку зелені рослини поглинають і використовують у процесі фотосинтезу, називають фізіологічно активною радіацією, або скорочено ФАР. В житті рослин велике значення має також кількість падаючого світла, тобто інтенсивність освітлення. Рослини упродовж життя потребують неоднакової кількості світла.

Часто світло виступає як фотоперіодичний стимулятор. Щоб рослина могла вступати в черговий цикл росту і розвитку, їй потрібно пережити холод і одержати таким чином фізіологічне підтвердження того, що зима минула.

Світловий режим будь-якого місцезростання визначається інтенсивністю прямої та розсіяної радіації, кількістю річної сумарної радіації, її спектральним складом, а також альбедо (відображаючу здатність поверхні на яку падає світло). Річна сума прямої сонячної радіації басейну становить 1088 мДж/м2, розсіяної - 1630 мДж/м2. сумарна радіація становить 3720 мДж/м2. альбедо за рік складає 25%.

Освітленість земної поверхні як екологічний фактор має концентровану форму впливу на живі організми. Освітленість земної поверхні виражена у тих системах, де ярусність рослинного покриву, а також топографія земної поверхні зумовлює адаптацію живих організмів. Яскравим прикладом пристосування до різних параметрів освітленості є ярусність, коли залежно від кількості сонячного випромінювання організми закономірно займають певний ярус в системі.

Для освітленості як фактору поширюється як на сушу, так і на водні екосистеми (колір, редукція органів зору тощо). У цьому випадку слід враховувати, що водне середовище значно відрізняється від повітряного насамперед за своїми фізичними властивостями. Світло набагато важче проникає через товщу води, чим зумовлене зосередження живих організмів переважно у верхніх шарах води.

Цікаві статті з розділу

Вплив діяльності людини на довкілля
В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала ...

Екологічна оцінка впливу діяльності ЗАТ Юрія м. Черкаси на довкілля
Молочна промисловість належить до провідних у харчовій і переробній промисловості та формує достатньо привабливий за обсягами ринок. Це пов'язано з тим, що продукція молочної галузі займає в ...

Екологічний рух світовий досвід та українські реалії
Актуальність теми дослідження проблем екологічної політики України на сучасному етапі зумовлена об’єктивними потребами національного розвитку, імперативами сучасної світової глобалізації та ...