Стабільність органічної частини ґрунту

Для оцінки стабільності органічної речовини едафотопу застосовували методичний підхід, запропонований відомим угорським хіміком L. Hargitai (1993), який передбачав встановлення коефіцієнта стабільності органічної частини ґрунту - К. Без сумніву, це стало важливим етапом у розвитку органічної хімії ґрунту і розробки нових методичних підходів до оцінювання якості його органічної частини.

Встановлено, що найменші значення К характерні слаборозкладеним органічним решткам, для яких вони становлять від 0,001 до 0,01. Натомість, зі зростанням ступеня гуміфікації, значення коефіцієнта стабільності ОЧҐ різко зростають й можуть сягати 10 в гумусових горизонтах цілинних чорноземів. У лісових ґрунтах, враховуючи якісний склад опаду з високим вмістом лігніну й лігноцелюлози, значення параметру змінюються від 0,01 до 0,1, але можуть суттєво зростати з глибиною (Hargitai, 1995).

Із результатів наших досліджень видно (рис. 6.3), що як в едафотопі контрольного варіанту, так і на суцільний вирубці граба, до глибини 35 см значення коефіцієнту якості ОЧҐ є близькими й коливаються в межах 0,08 - 0,024. У ґрунті верстви 35-40 см обох цих варіантів виявлено різке збільшення К до 0,36 у контролі й 1,74 - у варіанті СВГ, а у ґрунті верстви 40-45 см - його зменшення відповідно до 0,23 і 1,51.

Рис. 6.3 Профільні зміни величини коефіцієнта стабільності органічних речовин у ґрунті внаслідок суцільної вирубки граба (жовтень 2009 року)

Варто відзначити, що найбільшою стабільністю характеризується органічні речовини ґрунту, локалізовані в нижній частині профілю. Зокрема, значення К у верстві 45-50 см є найвищим у межах досліджуваної ґрунтової товщі й складає 1,76 і 3,69 у варіантах К й СВГ відповідно. Щоправда, екологічні функції високоякісних (сильногумусованих) органічних речовин ґрунту в межах елювіально-ілювіального та ілювіального горизонтів, зважаючи на низький абсолютний вміст Сорг у цій частині профілю є обмеженими.

Виявлені профільні зміни стабільності ОЧҐ у зв’язку з різним антропогенним навантаженням на екосистему є важливим для теоретичного обґрунтування просторових меж активної зони ґрунту, оскільки вона є відображенням ефективності функціонування симбіотрофного комплексу ґрунт-рослина, тобто носієм пам’яті впливу рослин на ґрунт. Це особливо важливо при дослідженні впливу знеліснення на ґрунтовий блок екосистеми: від способу відбору ґрунтових зразків до вибору параметрів оцінки.

В активній зоні ґрунту коефіцієнти стабільності ОЧҐ змінювались від 0,04 у контролі до 0,16 на ріллі. Як видно з наведених на рис. 6.4 даних, стабільність органічних речовин поступово зростає зі збільшенням рівня антропогенного навантаження на едафотоп. Це також підтверджує синхронне зменшення вмісту лабільних органічних сполук й дихальної активності ґрунту (див. розділи 5, 6).

Рис. 6.4. Зміни значень коефіцієнта стабільності органічних речовин в активній зоні ґрунту внаслідок знеліснення (квітень 2010 року)

Зазначимо, що найвищі значення коефіцієнта якості органічної частини ґрунту характерні для агроекосистем і є в 3-4 рази вищими, ніж в активній зоні лісових едафотопів під непорушеними деревостанами. Варто також зауважити, що стабільність ОЧҐ є важливим параметром, який прямо чи опосередковано впливає на широкий спектр екологічних функцій ґрунту, зокрема здатність ґрунту утримувати воду (гідрофільність) та іммобілізовувати (зв’язувати) різноманітні ксенобіотики, тобто його екопротекторну роль. Цьому питанню надається особлива увага, оскільки формування різних органо-мінеральних комплексів є основою ґрунтоутворення і функціонування педосфери, основним механізмом забезпечення її екологічного комфорту.

Цікаві статті з розділу

Ландшафтний моніторинг
Ландшафтний моніторинг як підсистема єдиної державної системи екологічного моніторингу підрозділяється на геоботаніческий, кліматичний (мезо- і мікрокліматичний), геохімічний, ґрунтовий і т ...

Дослідження взаємозв’язків між живими організмами на прикладі екосистеми озера
Актуальність КР: Людина завжди цікавилася екологією з практичної точки зору з давніх часів. І тепер, коли людство хоче зберегти свою цивілізацію, воно більш ніж коли-небудь, має потребу в до ...

Глобальні катастрофи, як прояв соціогеоекологічної кризи
Вчення про біосферу останнім часом займає ключові позиції в еволюційному вченні, оскільки природний відбір є головним направляючим еволюційним фактором, що включає пристосування організмів д ...