Санітарно-гігієнічна оцінка вмісту важких металів в організмі риб Кременчуцького водосховища

В гігієнічному аспекті риба є важливим ланцюгом в передачі важких металів та інших токсикантів людині по харчовому ланцюгу, і тому викликають особливе зацікавлення дані про акумуляцію хімічних елементів в м’язової тканині, оскільки риба використовується як продукт харчування. Величина накопичення важких металів в м'язах риб порівняльна з іншими органами і тканинами незначна, однак в більшості випадків вона перевищує ГДК в 3-25 разів.

У гідробіонтів виявлені загальні закономірності в тканинному накопиченні і розподілу металів. Більшість металів в значних кількостях накопичувалась у покривних тканинах, які безпосередньо контактують з водою (плавці, луска), що свідчить про потрапляння хімічних елементів в організм риб безпосередньо з водного середовища. Також, високий вміст металів виявлено в більш активних у функціональному відношенні органах, де вони необхідні для здійснення фізіологічних функцій (печінка, нирки, селезінка, гонади). Крім того, значні величини накопичення відмічені в органах, які беруть активну участь у виведенні надлишку металів з організму: нирках, кишечнику і зябрах. Це свідчить про те, що головними вивідними шляхами є видільна система, шлунково-кишечний тракт і залозистий епітелій зябер.

Встановлено більш високий рівень тканинного накопичення металів (особливо свинцю, кадмію, нікелю) в органах і тканинах бентофагів (лящ, плітка) порівняно з представниками хижих видів риб (щука). Це свідчить про високий ступінь забруднення цими металами не тільки водного середовища, але й кормових організмів. Лящ і плітка харчуються молюсками, які є основними біоконцентраторами металів і накопичують токсичні речовини в кількості, яка в сотні і тисячі разів перевищують їх концентрації в воді. Щука, яка харчується в основному молоддю, харчовими об’єктами якої є планктонні організми, які менш піддаються забрудненню, має значно менший рівень накопичення важких металів в органах і тканинах.

Встановлено сезонну закономірність накопичення хімічних елементів в органах і тканинах гідробіонтів, що пояснюється зміною їх концентрації в водному середовищі і непостійністю фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі риб. Восени відмічено збільшення вмісту важких металів в покревних тканинах, що свідчить про збільшення їх концентрації в воді, а також в запасаючих депо - м’язової тканині і печінці, де накопичується значний запас металів, який в період зимівлі використовується рибою для нормального здійснення метаболічних процесів в організмі. У весняний період, період нересту, хімічні елементи в основному накопичуються в гонадах, що необхідно для нормального розвитку полових продуктів і подальшого здійснення ембріогенезу.

Висновки

1. Досліджені важкі метали переважно накопичуються у тканинах, безпосередньо контактуючих з навколишнім середовищем, в більш активних в функціональному відношення органах і тканинах, а також в органах, які беруть активну участь в виведенні металів з організму.

. Риби-бентофаги (лящ, плітка) більш активно акумулюють метали, ніж представники хижих риб (щука).

. Навесні вміст важких металів є максимальним у _онадах, восени основним депо хімічних елементів є м’язи і печінка.

. В м’язової тканині риб відмічено перевищення ГДК нікелю, свинцю, кадмію в 4-25 разів.

Цікаві статті з розділу

Оцінка стану заповідної справи в Рівненській області
Вагоме місце у відновленні природи в нашій країні відведене розвитку природно-заповідного фонду як складової частини реалізації стратегії гармонійного розвитку суспільства. Після введення в дію у 1992 ...

Поняття про біосферу та атмосферу
Найхарактернішою істотною рисою планети Земля є існування на ній життя. Усю сукупність живих організмів та ту частину речовини планети, що перебуває в постійному обміні речовиною і енергією ...

Аерокосмічний моніторинг як система оцінювання і прогнозування майбутнього стану довкілля
Космічні знімки разом з матеріалами традиційних методів вивчення Землі дають надійні дані для будови еколого-геологічних моделей територій, що досліджуються. Довгострокова стратегія охорони та збереж ...