Клімат

Антарктида - найхолодніший материк Землі. Особливо суворим є клімат внутрішніх областей Антарктиди. Середня добова температура навіть улітку не піднімається вище -30 °С, а взимку вона буває нижча за -70 °С. За такої низької температури метал стає крихким і від удару розколюється, наче скло, а гас густіє, і його можна різати. Від сильних морозів у людей тріскалась емаль на зубах, були випадки обморожування легень і рогівки очей. Для роботи на повітрі доводилося користуватися спеціальним, одягом.

Крім географічного положення, низькі температури зумовлюються «білим покривалом» материка. Льодовиковий покрив Антарктиди відбиває майже 90% сонячного тепла (для всієї Землі - 40%), і тому поверхня її навіть улітку, коли сонце не заходить за горизонт, не прогрівається. У внутрішніх областях Антарктиди внаслідок переохолодження повітря і низхідних повітряних потоків виникає високий атмосферний тиск. Тут формуються антарктичні повітряні маси, що відзначаються дуже низькими температурами і малою вологістю [13, 275].

На узбережжі температура повітря влітку піднімається до 0°С; а взимку тримаються помірні морози.

Клімат океанічної частини Антарктики формується влітку під впливом повітряних мас, що надходять з помірних широт, а взимку - антарктичних з Антарктиди. Зимові температури тут бувають трохи нижчі від 0°С, а літні рідко перевищують +10°С. Це - пояс субантарктичного клімату. Постійні вітри часто переходять у шторми. Через велику різницю температур і атмосферного тиску над внутрішніми областями Антарктиди й над океанами, що омивають материк, у прибережній смузі завширшки 600-800 км дмуть постійні вітри з материка. їх називають стоковими. Біля берега вони посилюються й часом досягають ураганної сили. Ці вітри здувають із материка в океан величезну кількість снігу.

Взимку моря вкриваються суцільною кригою. Влітку край суцільної криги відступає майже до берега.

Материковий лід, що сповзає у воду, обламується та утворює величезні айсберги. Вітер виносить айсберги далеко в океан.

Хоча південна півкуля значно холодніше північного, до Антарктиди, на цей «холодильник планети», як її іноді називають, поступає величезна кількість радіації від сонця - значно більше того, що приходить до Арктики Частково це пояснюється тим, що в період, коли в південній півкулі літо, Земля знаходиться найближче до Сонця - в перигелії. В цей час південна полярна область отримує на 7% більше сонячної енергії, ніж у відповідний період північна. Крім того, дивовижна прозорість і сухість повітря над крижаним материком зменшує поглинання радіації атмосферою.

На побережжі літом кількість сонячної енергії, що приходить, декілька зменшується, хоч і залишається достатньо високою - 20-23 ккал/кв.см в місяць. Зате над антарктичними водами, де панує циклонний режим погоди і небо майже постійно закриває низька свинцева хмарність, значення сонячної радіації, що приходить, в 2-3 рази менше, ніж над континентом. П'ятдесяті - шестидесяті широти Південного океану в протилежність Антарктичному материку є зоною мінімальних на земній кулі сум сонячної радіації. Кожного разу після прибуття до Антарктиди після перших же годин роботи під антарктичним сонцем обличчя новачків обгорають і нерідко, якщо не були прийняті захисні заходи, отримують сильні сонячні опіки [13, 276].

Розподіл атмосферних опадів по території континенту зонально-концентричне. Центральні внутрішньоконтинентальні райони отримують мінімум опадів - від 40-50 до 80-100 мм в рік. Подібні значення характерні для Сахари (!). Центральну Антарктиду можна назвати світовим полюсом сухості. Пустеля в області найбільших концентрацій (правда, в твердому вигляді) прісних вод суші. Це ще один парадокс Шостого континенту.

На побережжі опадів випадає до 500-600 мм в рік, а на окремих ділянках схилу антарктичного покриву - навіть більше. Вітри, пануючі в зоні схилу, приводять до деякого перерозподілу кількості відкладеного снігу. Для схилу антарктичного льодовика характерні так звані стічні вітри. Що приходять з океану на материк маси повітря швидко охолоджуються і стікають вниз по ухилу до підніжжя льодовикового покриву під дією сили тяжіння.

Цікаві статті з розділу

Характеристика забруднювачів ґрунтового покриву внаслідок антропогенної діяльності
Забруднення ґрунтового покриву, внаслідок діяльності промислового сектору, пояснюється осіданням твердих частинок, а також попаданням в ґрунт забруднюючих речовин в результаті мокрого очищення атмо ...

Основні напрямки розвитку неоекології
Екологія як окремий розділ біологічної науки склалася наприкінці XIX ст. і розвивається швидкими темпами. Особливо значний інтерес до екології людське суспільство почало виявляти в середині ...

Радіоактивне забруднення
Особливе місце у забрудненні оточуючого середовища займає радіоактивне забруднення. Найбільшою з них у всій Європі є Чорнобильська катастрофа яка і стала наслідком радіоактивного забрудненн ...