Національні і регіональні екологічні коридори

На південь від західної та східної його частин уздовж узбережжя до Гірського Криму простягайся, відповідно, західний та східний приморські екокоридори.

Західний приморський екокоридор забезпечуватиме збереження чагарникових, різнотравно-типчаково-ковилових та петрофітних варіантів типчаково-ковилових степів з комплексом галофітної рослинності вздовж морського узбережжя.

Тут охороняються 43 види рослин і 28 видів тварин з ЧКУ, тобто, відповідно, 7,3 та 7,3% їх загальної кількості, у т.ч. 32 види судинних рослин, 3-водоростей, 8 - лишайників, 5 - ссавців, 11 - птахів, 12 - комах, а також 7 синтаксонів із ЗКУ, або 5,5% їх загальної кількості.

Регіональні екологічні коридори

Проведені дослідження свідчать, що на території Полтавської області є необхідні ресурси для розбудови регіональної екологічної мережі (РЕМ), які увійдуть до екокоридорів та природних ядер: об'єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ) загальнодержавного та місцевого значення (три регіональних ландшафтних парків - «Диканський», «Кременчуцькі плавні», «Нижньоворсклянський», 151 заказник, 50 заповідних урочищ, 116 пам'яток природи, 1 дендрологічний парк, їй парків-пам'яток садово-паркового мистецтва), водні об'єкти, ліси І групи віком понад 50 років, курортні та лікувально-оздоровчі території, рекреаційні зони, залишки природної та напівприродної рослинності, сільськогосподарські угіддя, зайняті багаторічними та однорічними культурами. Розробці РЕМ значною мірою сприятиме розвинена гідрологічна мережа, яку складають річки (головні з них - Ворскла, Сула, Псел та їх численні притоки), болота, озера, штучні водойми. Вздовж долин головних річок зосереджені основні площі природної рослинності. Крім того, в заплавах річок спостерігається найвища концентрація заказників загальнодержавного значення. Тому вважають за доцільне визначити три екологічних коридори по долинах головних приток Дніпра - Ворсклянський, Псільський, Сулинський. На півдні області вони з'єднуються з національним меридіональним Дніпровським екокоридором, а в центральній частині регіону - з широтним національним Галицько-Слобожанським екокоридором. Серед заповідних територій області найважливішу роль біоцентрів екоко-ридорів відіграють об'єкти охорони ландшафтів та біотопів - ландшафтні та гідрологічні заказники, регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, які розташовані в заплавах річок. Це, передусім, об'єкти загальнодержавного значення, серед яких переважають заказники. В межах проектованих екокоридорів їх концентрація нерівномірна, тому для функціонування біоцснтрів необхідно створити нові заповідні території - регіональні ландшафтні парки (РЛП) та ландшафтні заказники.

Об’єднанню всіх екокоридорів РЕМ сприятимуть малі річки, яких в регіоні нараховується понад 100. У південній частині Лівобережного Придніпров’я проходить частина національного Дніпровського меридіонального екокоридору, з яким безпосередньо будуть з’єднані вказані регіональні екокоридори. Слід відмітити більш-менш рівномірну насиченість природними ядрами середньодніпровської частини Дніпровського екокоридору. Кож­не з них (Лучківсько-Кишеньківське, Білецьківсько-Кременчуцьке, гирло Сули) репрезентує унікальні природні комплекси не тільки для Середнього Дніпра, а й у цілому і для лісостепової зони. Ландшафтний заказник Сулинський - еталон ділянки прибережно-водних, водяних, заболочених та лісових екосистем. Основні площі займає гідрофільна рослинність. Меншу площу займає водна рослинність - занурена та з плаваючим листям. Територія заказника відзначається переважанням акваторіальної частини в його складі, різноманіттям ґрунтів та рослинного покриву, що зумовлює ба­гатство тваринного світу, насамперед, орнітофауни та іхтіофауни. В цілому ландшафтний заказник «Сулинський» репрезентує флористич­не та фауністичне різноманіття природ­них водно-болотних комплексів лісос­тепової зони України і має важливе водоохоронне значення. У південній частині Лівобережного Придніпров'я проходить частина національного Дніпровського меридіонального екокоридору, з яким безпосередньо будуть з'єднані вказані регіональні екокоридори. Слід відмітити більш-менш рівномірну насиченість природними ядрами середньодніпровської частини Дніпровською екокоридору. Кожне з них (Лучківсько-Кишенькіиське, Біленьківсько-Кременчуцьке, гирло р. Сули) репрезентує унікальні природні комплекси не тільки для Середнього Дніпра, а й в цілому і для лісостепової зони України.

Цікаві статті з розділу

Екологічна адаптація флори і фауни пустель
На планеті певним чином зосереджені певні природні зони і їхні пояси, зумовлюючи певні особливості умов середовища, з відповідними флористичними і фауністичними угрупуваннями з їхніми еколо ...

Моніторинг екологічного стану ґрунтів сільськогосподарського призначення
Проблема збереження ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь та родючості ґрунтів набула загрозливих масштабів. Це пов’язано зі значною розораністю території, із збільшенням викидів у земл ...

Екологічна криза сучасності
Стосунки біологічної системи і довкілля в процесі еволюції прагнуть оптимальності. Але вони не завжди є гармонійними. Зміни життєвоважливих для біологічної системи параметрів зовнішного сере ...