Загальні особливості пустель
Характерною рисою всіх пустель є постійні вітри, що часто досягають дуже великої сили. У багатьох пустелях зареєстровані швидкості вітру, що досягають 80-100 км/год. Такі вітри захоплюють і переносять пухкий матеріал, що знаходиться на поверхні. Так виникають, піщані і пилові бурі — звичайне явище в посушливих областях. Іноді ці бурі відчуваються на великій відстані від місця їх зародження. Відомо, наприклад, що пил, який виноситься вітром з Австралії, досягає часом Нової Зеландії, яка знаходиться на відстані 2400 км, а пил із Сахари переноситься більш ніж на 3 тис. км і випадає в Північно-Західній Європі.
Як результат тривалих та інтенсивних антропогенних впливів (система змінної обробки землі, інтенсивний випас худоби тощо) спостерігається наступ пустелі, розширення її площ. Цей процес називається oпyстеленням, або дезертифікацією. Це реальна загроза для багатьох районів Північної і Східної Африки, Південної Азії тропічної Америки.
Території, прилеглі до пустелі, самі стають пустелею. Сахара, просуваючись на південь, щорічно віднімає 100 тис. га ріллі і пасовищ. Атакама рухається зі швидкістю 2,5 км на рік, Тар — 1 км на рік [5, 32-34].
1 Типи пустель
За своїм розташуванням розрізнюють континентальні пустелі (Гобі, Такла-Макан), які знаходяться всередині континенту, і прибережні (Атакама, Наміб), які простяглися вздовж західного узбережжя материків. Усупереч твердженню, ніби пустеля — це безмежне одноманітне море піску, найбільш поширені кам'янисті пустелі, або хамади, нерідко розташовані на плато або гірських масивах з останцями химерних форм. Серед них виділяються галечникові і щебенисті пустелі, які вражають майже повною відсутністю життя. Ділянки таких пустель можна побачити в Сахарі, Кизилкумах, на Аравійському півострові. Залежно від характеру ґрунтів і ґрунтів розрізняють декілька типів пустель.
· піщані — на рихлих відкладеннях древньоаллювіальних рівнин;
· лесові — на лесових відкладеннях підгірних рівнин;
· суглинні — на слабокарбонатних покривних суглинках рівнин;
· глинисті такирові — на підгірних рівнинах і в стародавніх дельтах річок;
· глинисті — на низкогір'ях, складених соленосними мергелями і глинами;
· галечні та піщано-галечні — на гіпсованих плато і підгірних рівнинах;
· щебнисті гіпсовані — на плато і молодих підгірних рівнинах;
· кам'янисті — на низькогір'ях та дрібносопковиках;
· солончакові — в засолених пониженнях рельєфу і вздовж морського узбережжя.
Піски легко переносяться вітром, утворюючи еолові форми рельєфу: дюни, бархани, сейфи тощо. Не закріплені рослинністю поодинокі бархани і дюни можуть пересуватися на десятки метрів на рік [7, 3-6].
Але основна маса пісків нерухома, оскільки утримується довгим корінням, чагарників трав, що пристосувалися до умов постійного дефіциту вологи.
Цікаві статті з розділу
Радіоактивне забруднення
Особливе
місце у забрудненні оточуючого середовища займає радіоактивне забруднення.
Найбільшою з них у всій Європі є Чорнобильська катастрофа яка і стала наслідком
радіоактивного забрудненн ...
Природно-заповідний фонд Харківської області
Екологічна ситуація, що склалась сьогодні на планеті,
потребує пошуку ефективних засобів і шляхів захисту навколишнього природного
середовища від знищення. На сьогодні всім зрозуміло, що нео ...
Фiтомелiорацiя мiських екосистем
Зелені насадження - невід'ємна
складова навколишнього природного середовища та, зокрема, міських екосистем. Вони
виконують важливі екологічні функції, до яких належать: очищення та збагаченн ...