Показники еколого-економічної ефективності природокористування
Проекти, програми і варіанти екологічно спрямованих заходів, що реалізуються саме в галузі природокористування, мають певні характерні особливості: по-перше, вони розраховуються на багаторічний період; по-друге, витрати можуть здійснюватися в різні терміни і змінюватися в часі.
Визначення економічної ефективності середовищезахисних заходів містить дві групи взаємозв'язаних економічних і соціальних завдань:
1. Раціональне використання ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових).
2. Якнайкраще задоволення соціальних потреб природокористувачів у природних ресурсах і умовах, а також у чистоті і різноманітті довкілля.
Слід мати на увазі, що теоретично в чистому вигляді не існує ні економічних, ні соціально-екологічних завдань. Є завдання соціально-еколого-економічні, при вирішенні яких задоволення соціальних потреб є метою, а економічні можливості – засобом досягнення цілей. Крім того, оцінка ефективності природоохоронних заходів – це ще і морально-етична проблема, оскільки здійснення цих заходів торкається інтересів майбутніх поколінь.
Таким чином, вирішення загального завдання оцінки ефективності середовищезахисних заходів пов'язане з труднощами при зіставленні витрат і результатів. Основними з них є: визначення величини різнорідних витрат і їх зіставлення; вимірювання кінцевих результатів і їх зіставлення за соціальною корисністю для різних пририродокористувачів; облік чинника різночасності витрат і результатів чи невизначеності, (ризику) соціально-економічних і екологічних процесів.
Принципова проблема тут полягає в тому, що результати природоохоронної діяльності досить різноманітні і немає єдиної кількісної міри їх вимірювання. Тобто результатом здійснення природоохоронних заходів є: не тільки зміна якісних і кількісних характеристик природоохоронних ресурсів і умов, але і зміна умов праці, побуту і відпочинку населення; зміна рекреаційної і естетичної цінності природних комплексів. При цьому необхідно враховувати як соціально-економічні та і демографічні, політичні наслідки цих змін.
В економічній теорії виділяють дві групи узагальнюючих показників: абсолютні і порівняльні.
Абсолютні показники ефективності визначаються як результат безпосереднього ділення ефекту на витрати, що його викликали:
Еа = ∑∑ Еіj / (Сн + Ен х Кн)
де: Еіj – повний економічний ефект і-того виду від упередження збитків на j-тому об’єкті, грн.;
Сн – річні поточні витрати на обслуговування і утримання ОФ, які забезпечили цей ефект, грн.;
Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (Ен = 0,14).
Кн – капітальні витрати в будівництво фондів природоохоронного признач., грн.
Показник загальної економічної ефективності капітальних вкладень розраховується за формулою:
Еак = (∑∑ Еіj - Сн) / Кн.
Капітальні вкладення рахуються ефективними, якщо Еак > Ен.
Крім вартісних показників для визначенні ефективності ПОЗ використовують натуральний показник. Він розраховується як зниження шкідливих речовин в атмосфері, водному середовищі і ґрунті на одиницю капітальних вкладень, які визвали ці зміни:
Ес = ∆В / Кн,
де: ∆В – величина зміни викидів (різниця в обсягах до і після впровадження ПОЗ) шкідливих речовин з урахуванням коефіцієнта шкідливості;
∆В = ∑ кі (В1і – В2і),
де: кі - коефіцієнт шкідливості і-того інградієнта.
В1і і В2і – величина викидів інградієнта і-того виду відповідно до і після впровадження ПОЗ.
Порівняльні показники ефективності визначають шляхом зіставлення (порівняння) абсолютних показників двох або менше варіантів, що розглядаються. При виборі із кількох варіантів найкращого рішення показником порівняльної економічної ефективності є мінімум приведених витрат:
С + Ен х К → min;
де: С - поточні річні витрати на обслуговування і утримання фондів природоохоронного значення;
К – капітальні вкладення на впровадження ПОЗ;
Ен – нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних вкладень.
Якщо порівняльні варіанти відрізняються за строками освоєння капітальних вкладень, а поточні затрати змінюються, то необхідно приводити затрати більш пізніх років до поточного моменту. Для цього застосовується коефіцієнт приведення:
В = 1 / (1 + Енп),
де: t – період приведення в роках;
Цікаві статті з розділу
Екологічна адаптація флори і фауни пустель
На планеті певним чином зосереджені
певні природні зони і їхні пояси, зумовлюючи певні особливості умов середовища,
з відповідними флористичними і фауністичними угрупуваннями з їхніми
еколо ...
Ландшафтний моніторинг
Ландшафтний моніторинг як
підсистема єдиної державної системи екологічного моніторингу підрозділяється на
геоботаніческий, кліматичний (мезо- і мікрокліматичний), геохімічний, ґрунтовий
і т ...
Наукові нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ)
В умовах науково-технічного
прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина
отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи,
почал ...