Розробка компенсаційних природоохоронних заходів для оптимізації екологічного стану басейну

За даними таблиці видно, що потрібно створити 13 зимувальних ям, 5 нерестилищ та провести розчистку русла на восьми кілометрах.

Також можна провести природне регулювання рівня води. Зробити це можна поселенням бобрів та регулювання водного режиму за допомогою бобрових гребель, насадження верболозу (для закріплення берегів), насадження дерев швидкоростучих порід з міцною кореневою системою (тополя чорна, тополя пірамідальна) для закріплення берегів. [Л-7]

.3 Лісомеліоративні та біологічні меліорації в басейні річки

Існування екологічно стійкого ландшафту можливе за умов певного співвідношення між стійкими і не стійкими його елементами.

Змінити це співвідношення дозволить впровадження заходів лісових і біологічних меліорацій.

Лісові насадження виконують роль біохімічного бар’єру попереджаючи забруднення водних об’єктів, забруднені поверхневі стоки проходячи через лісові насадження затримують в них 60-90% завислих речовин, 40-80% водорозчинних форм добрив і пестицидів, покращують органолептичні та інші показники якості води.

До основних лісомеліоративних заходів за допомогою яких можна покращити стан ландшафтів потрібно віднести слідуючи:

1) закладання вітрозахисних лісосмуг на рівних ділянках рельєфу та на пологих схилах вздовж полів сівозмін, кварталів садів;

2) створення протиерозійних чагарникових та лісочагарникових смуг упоперек схилів вздовж межі полів сівозмін, кварталів садів та виноградників, а в разі необхідності в середині їх;

3) закладання водозахисних лісових і чагарникових насаджень навколо водоймищ та вздовж берегів річок, а також вздовж зрошуваних та скидних каналів;

4) створення лісосмуг навколо ярів.

За умов створення системи лісомеліоративних заходів в басейні малої річки забезпечується:

- регулювання вітрового режиму, захист ґрунтів від дефляції а сільськогосподарських культур від вилягання;

- підвищення урожайності с/г культур і загальної біологічної продуктивності ландшафтів на 10-15%;

- залучення до господарського використання низькопродуктивних і деградованих земель за рахунок створення насаджень різного цільового призначення із плодово-ягідних, горіхоплідних, лікарських і технічних деревно-чагарникових порід;

- отримання додаткової кількості деревини;

- захист ґрунтів від змиву і розмиву;

- охорона малих річок від виснаження, замулення та забруднення.

Біологічні меліорації – це покращення екологічного стану земель внаслідок мобілізації біологічних властивостей рослин без додаткових меліоративних заходів.

Значення луківництва у біологічних меліораціях земель і ландшафтів в сучасних умовах визначаються реалізацією основних пріоритетних напрямків:

1) розвиток екстенсивних форм луківництва з метою підтримки видового різноманіття травостою луків, а також природної флори і фауни в цілому;

2) луківництво у системі комплексного використання земель;

3) оптимізація режиму застосування добрив в першу чергу азотних за рахунок мобілізації азотфіксуючих здатностей бобових трав.

Широковідоме застосування рослин для утилізації надлишку мінеральних та органічних добрив. Поглинання надлишку поживних речовин в ґрунті сприяють буферні смуги біля водних джерел, що дозволяє покращити якість води.

Основним напрямком здійснення біологічних меліорацій е оптимізація екстенсивного використання сіножатей та пасовищ з метою збереження різноманіття лучних екосистем. При цьому слід дотримуватись наступних принципів:

- чітко регулювати інтенсивність відчуження ґрунтових травостоїв;

- максимальне збереження потенціалу генофонду лучних рослин;

- впровадження способів використання сіножать і пасовищ, які б забезпечували охорону ландшафтів.

Сучасний підхід щодо оптимізації господарювання призводить, як правило, не тільки до зменшення площ природних луків та збіднення їх видового складу, а й до загальної деградації довкілля. Збіднення видового складу лучного травостою відбувається під впливом двох основних чинників: відсутності догляду і збільшення площ сіножать і пасовищ, які інтенсивно удобрюються. До луків, які підлягають охороні відносяться:

- рослинні спільноти на вапняках і піщаних ґрунтах;

- заплавні луки;

- вологі ґрунти на торф’яниках.

3 Агротехнічні та протиерозійні заходи

Особливу роль у формуванні екологічно стійких ландшафтів відіграють агротехнічні та протиерозійні заходи.

Основні принципи агротехнічних та протиерозійних заходів такі:

1) спеціалізацію господарства і структуру посівних площ слід установлювати з урахуванням ступеня еродованості ґрунтів;

2) межі господарств, полів, ділянок, лісосмуг слід розміщувати по вододільних лініях чи упоперек схилів за напрямком основних горизонталей. У районах з дуже вираженою вітровою ерозією і схилах крутизною до 1º лінійні межі слід розміщувати упоперек напрямку пануючих вітрів;

Цікаві статті з розділу

Екологічні коридори екологія та економіка
Поняття про екологічний коридор тісно пов’язане з поняттям екологічної мережи (екомережа); він є невід’ємною складовою екомережі і може включати в себе різні за функціональним призначенням к ...

Моніторинг екологічного стану ґрунтів сільськогосподарського призначення
Проблема збереження ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь та родючості ґрунтів набула загрозливих масштабів. Це пов’язано зі значною розораністю території, із збільшенням викидів у земл ...

Еколого-економічні проблеми водокористування та шляхи їх вирішення
Водні запаси на Землі величезні, вони утворять гідросферу - одну з потужних сфер нашої планети. Гідросфера - найважливіший елемент біосфери. Вона поєднує всі води земної кулі, включаючи оке ...