Визначення масової частки озону в озоно-повітряній суміші (ОПС).

Рисунок. 6.1 Схема установки озонування води

1 – компресор; 2 – фільтр-осушник; 3 – манометр; 4 – система регулювання тиску; 5 – абсорбційна колона; 5.1 – кран відбору проб; 5.2 – пориста перегородка; 5.3 – кришка; 6,7 – трьоходові крани; 8 – дрексель для аналізу; 9 – газовий годиник; 10 – вловлювач озону; 11 – захисна петля; 12 – озонатор.

Визначення озону в ОПС здійснюється об’ємнометричним методом. Для проведення аналізу дрексель 8 заповнюють на 2/3 5÷10% розчином КІ. Вмикають компресор 1 за допомогою системи 4 виставляють витрату ( при чому тиск на манометрі 3 не повинен перевищувати 0,15 МПа). Кран 6 повинен бути в положенні в обхід колони 5. Вмикають озонатор і виставляють напругу в межах 20÷35 кВ, пропускають 5÷10 літрів ОПС, при чому фіксують час, за який ця суміш пройде дрексель 8. Об’єм встановлюють за допомогою газового годинника 9. Розчин з дрекселя 8 кількісно переносять в колбу на титрування (на 500 мл), додають 20 мл 1н H2SO4 та 5÷10 крапель 1% розчину крохмалу( крохмал має бути свіжоприготовленим).

Титрують отриману суміш, до знебарвлення, розчином Na2S2O3 0.005 н попередньо додавши 20 мл 1Н сульфатної кислоти.

Вміст O3 в ОПС визначають за формулою:

X=(V(Na2S2O3)∙K∙0.005∙24)/V, (6.1.1)

де X – вміст O3 в ОПС г/дм3,

V(Na2S2O3) – об’єм тіосульфату, що пішов на титрування,

К – поправочний коефіцієнт концентрації Na2S2O3,

0,005 – концентрація Na2S2O3,

24 – еквівалент озону,

V - об’єм ОПС.

Далі знаходимо витрату ОПС.

W= V/t; (6.1.2)

де V– витрата ОПС, дм3/c,

t – час, за який пройшло V літрів газу.

А потім визначаємо концентрацію озону, яку продукує озонатор.

С(O3) = X∙W; г O3 / дм3. (6.1.3)

Цікаві статті з розділу

Проблеми утилізації твердих побутових відходів в малих містах (а прикладі смт. Ставище)
У результаті неконтрольованих демографічних процесів ряду азіатських країн відбувся різкий ріст чисельності населення Землі, що уже перевищує 6,4 млрд. докорінно змінився вплив людини на при ...

Еколого-біологічні дослідження місцевості
Найважливішим засобом екологічної освіти є організація різноманітних видів діяльності школярів безпосередньо в природному середовищі, в світі природи. Дане положення вимагає створення «учбов ...

Сталий розвиток Чернігівської області
На початку ХХ століття зміни природного середовища розглядалися як побічний ефект розвитку промисловості. Екологічні проблеми, що виникали з часом намагалися розв’язувати в межах охорони пр ...