Основні проблеми функціонування та розвитку природно-заповідної мережі району

Обмеженість природних ресурсів спонукала зародження паростків сучасної охорони природи, механізмом втілення котрої були перші заказні чи заповідні ділянки, що з'явилися ще в часи становлення державності Київської Русі. Особливий спалах створення заповідних природних об'єктів припадає на кінець XIX і початок XX століть. Таким чином, майже впродовж дев'ятьох віків вітчизняна заповідна справа поступово спиралась на ноги. В державі організовано механізм майже безперервного процесу створення нових природно-заповідних територій, що є основою стабільності відповідної галузі. Сьогодні ця галузь стала на інтенсивний шлях розвитку, її прогрес залежатиме принаймні від трьох джерел живлення - науки, економіки і права. За роки незалежності в Україні сформувалася принципово нова нормативна і правова база заповідної справи, про що свідчить значна кількість державних документів.

На сучасному етапі розвитку перед заповідною справою району постає ціла низка надзвичайно актуальних проблем, серед яких є як традиційні, так і нові. Декілька десятиріч тому вченими започатковані системні принципи формування репрезентативної мережі природно-заповідних територій. Ця проблема набуває нині особливого відтінку у зв'язку з необхідністю збереження усіх компонентів екосистем, а не лише рідкісних. Вченими доведено, що збереження всього багатства природного різноманіття залежить від різноманіття категорій природно-заповідного фонду, класифікація яких потребує удосконалення і запровадження у повному обсязі. Це і є механізмом створення репрезентативної мережі природно-заповідних територій. Класифікація категорій - це конституція заповідної справи. Лише зараз можна оцінити наскільки багатограннішою стала заповідна справа в Україні, завдяки введенню до класифікації природно-заповідного фонду таких категорій як біосферний заповідник (резерват), національний природний парк та регіональний ландшафтний парк. Однак, інтегруючись у світову заповідну справу, і це зрештою стане економічно доцільним, потрібно вводити нові категорії в існуючу класифікацію природно-заповідного фонду.

Якщо проаналізувати тенденцію інтенсивного збільшення нових природно-заповідних територій на різних природно-географічних рівнях, то можна переконатися у тому, що на території району найбільше заказників та заповідних урочищ створюється на місцевому рівні, тоді як об'єктів міжнародного значення ще недостатньо. Одним з шляхів вирішення даної проблеми є створення мережі біосферних заповідників. Особливо актуальним стає формування мережі транскордонних природно-заповідних територій, оскільки саме на прикордонних територіях ще зосереджені великі простори малозмінених лісових масивів, лук, водно-болотних угідь. За Севільською стратегією кожна країна, у тому числі і наша, завершує створення біогеографічної мережі біосферних заповідників.

Після розбудови мережі природно-заповідних територій постає проблема порядку денного на XXI сторіччя. Як і вся природоохоронна громадськість Європи, Україна теж розпочала закладати на державному рівні перші підвалини (розроблено проект відповідної державної програми) формування національної екомережі. Це новий напрям діяльності, хоча подібні ідеї висловлювались вченими ще десять років тому. Звісно основним каркасом екологічної мережі буде все та ж мережа природно-заповідного фонду, але доповнена новими елементами. Зокрема, до неї залучатимуться інші природні території, що охороняються, перехідні чи буферні зони. Вони з'єднуватимуться екологічними коридорами, що забезпечить можливість безперервного біоенергетичного та генетичного обміну. Будуть визначатися центри ендемізму і реліктовості, ареали раритетності, міграційні шляхи тощо. Головною метою екомережі є недопущення подальшої фрагментації рослинного покриву, створення сприятливих умов для вільного поширення видів флори і фауни, забезпечення екологічної стабільності ландшафтів району, що є, передусім, і запорукою стабільності людського життя.

Цікаві статті з розділу

Проблема знешкодження або часткової утилізації твердих побутових відходів
Відходи — залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції або виконанні робіт і вихідні споживчі властивості, що втратили повністю або частково; попутн ...

Оцінка стану заповідної справи в Рівненській області
Вагоме місце у відновленні природи в нашій країні відведене розвитку природно-заповідного фонду як складової частини реалізації стратегії гармонійного розвитку суспільства. Після введення в дію у 1992 ...

Оцінка міграції цезію і стронцію на радіоактивно забруднених агроландшафтах приватних господарств та присадибних ділянок південної частини Київської області
Актуальність теми. Масштаб Чорнобильської катастрофи, найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи, добре відомий як вченим, так і політикам всього світу. В навколишнє середовище ...