Водогосподарське використання р. Сіверський Донець

У межах Харківської області розташоване і найбільше в басейні річки Червонооскільське водосховище на р.Осколі. Одна із цілей його створення – поповнення стоку Сіверського Дінця у посушливі місяці року, коли природні витрати води в річці не в змозі покрити потреби каналу Сіверський Донець – Донбас.

Помітною гідротехнічною спорудою на Сіверському Дінці є розташована неподалік від Слов’янська Райгородська гребля, збудована у 1958 р. у комплексі з водозабором каналу Сіверський Донець – Донбас. Гребля споруджена з метою підйому води в річці регулювання рівня на вході у канал. Основні характеристики греблі є такими: довжина – 120 м, кількість прольотів – 6, ширина прольотів – по 16 м. Санітарні витрати води на греблі взимку дорівнюють – 14-16 м3/с, влітку – 25 м3/с.

Канал Сіверський Донець – Донбас бере початок на правому березі річки трохи вище Райгородської греблі. Ще донедавна забір води в канал становив 1,0 км3. В останнє десятиліття водозабір дещо зменшився, зокрема, у 1998 р. з річки забрано 794 млн. м3.

Вище Райгородської греблі, але вже на лівому березі річки бере початок ще кілька водопровідних об’єктів. Зокрема, тут знаходиться один із двох водозаборів Західної фільтрувальної станції (ЗФС), що була збудована у 1993 р. Від водозабору вода подається до селища Білогорівки, розташованого трохи нижче по течії. Тут знаходиться другий водозабір ЗФС. Залежно від обставин, зокрема забрудненості річки, більше використовується то один, то другий водозабір. Після очистки на очисних спорудах вода подається для потреб міст Лисичанська, Первомайська, Кіровська [1].

Трохи нижче від місця впадіння в Сіверський Донець р.Казенний Торець вода забирається для технологічних потреб Слов’янської ТЕС.

На прилеглій ділянці річки беруть початок і кілька водопровідних об’єктів: Другий Донецький водовід (його довжина – 150 км), Південно - Донбаський водовід тощо.

Велика кількість водогосподарських об’єктів розташована нижче Лисичанська. Приблизно в 20 км від міста знаходиться – Світличанський водозабір. Сюди ж доходить трубопровід із Західної фільтрувальної станції. Звідсіль вода подається для водопостачання м.Стаханова та ще кількох населених пунктів, розташованих на правому березі Дінця.

Слід зазначити, що в багатьох випадках використання води для питних потреб здійснюється з річки лише частково. Звичайно до води, що забирається з Дінця, додається вода з підземних джерел. У більшості випадків забір здійснюється з родовищ підземних вод, що розташовані на лівому березі.

Щоб уникнути надмірного спрацювання запасів підземних вод, виконується їх підпитування. Для цього проводиться ціла низка заходів. Одним з них є підкачка води з Дінця. Таким способом підживлюється одне з найбільших заплавних озер – Боброве, що знаходиться на лівому березі річки нижче м.Лисичанська. Ще один спосіб полягає в розкритті дамб під час повені і їх відновленні після її проходження. Нарешті, на Сіверському Дінці 1993 р. знайшов поширення такий захід, як штучний паводок. Сутність заходу полягає в організації скиду води з Печенізького, Червонооскільського та Червонопавлівського водосховищ (останнє входить у водогосподарський комплекс Дніпро – Донбас) з тим, аби хвилі підйому наклалися одна на другу і зумовили затоплення заплави. Реалізація паводку виконується із врахування гідрометеорологічної ситуації – тоді, коли на річці проходить водопілля.

Серед важливих промислових об’єктів у нижній течії річки слід згадати Луганську ТЕС, що також використовує воду з річки.

Окрім того, що вода із Сіверського Дінця широко використовується для задоволення промислових та господарчо-питних потреб, певну роль відіграє забір води на зрошення. Основні водозабори розташовані нижче м.Лисичанська. Зокрема, на цій ділянці розташовані водозабори цілої низки невеличких зрошувальних систем: Литвинівської, Должанської, Кримської, Раєвської, Ново-Аннівської, Кружилівської, Краснодонської, Молодогвардійської, Суходольської. У цілому потужність зазначених водозаборів є малою: на рівні 1-2 м3/с. В останні роки через вихід з ладу частини обладнання, інші чинники забір води на зрошення зменшився. Водночас, з огляду на численність зрошувальних систем, вони спроможні зумовлювати певний вплив на водність річки, насамперед у посушливі місяці.

Інші види господарського використання Сіверського Дінця: в гідроенергетиці, для судноплавства – використання не знайшли. На самій річці нема жодної ГЕС. Може бути згадана порівняно невелика Червонооскільська ГЕС, що збудована на р.Осколі. Її потужність – 3,7 тис.кВт.

Цікаві статті з розділу

Біоіндикація стану навколишнього природного середовища в зонах розташування тваринницьких господарств
На сьогодні основною характеристикою інтенсивного тваринництва є утримання великої кількості тварин на невеликій території. Щоб одержати при мінімальних витратах максимальну кількість продук ...

Екологічна безпека мастильно-охолоджувальних рідин
Актуальність. Промисловість спричиняє значний негативний вплив на довкілля, що характеризується викидом небезпечних речовин, накопиченням як рідких так і твердих токсичних відходів. Необхідн ...

Екологічна оцінка природних умов басейну річки Рудка (Волинська область)
Значення водних артерій важко переоцінити. Річки, наприклад, забезпечують водою господарську діяльність людини, її повсякденний попит, відіграють важливу роль у функціонуванні суспільства. ...