Ліси України, їх ціннісні властивості

За площами лісів і запасами деревини Україна належить до малолісових районів Європи (у середньому на душу населення припадає 0,17 га лісів і 16,4 м запасу деревини). Природні і штучні ліси її, включаючи і лісосмуги, займають лише 15% території, що втричі менше, ніж було на початку нової ери. Завдяки сприятливому клімату і досить багатим ґрунтам продуктивність лісів загалом висока. Середній приріст на 1 га лісу становить 4,22 м3, а середній запас деревостанів, – 153 м/га. Майже 79% лісів має високу продуктивність і повноту. Загальний запас деревини оцінюється в 1 млрд. м3. Вікова структура лісів України: стиглі та перестійні (віком 81–120 років) – 0,5 млн. га (6%), пристигаючі – 0,8 млн. га (10%), середнього віку – 3,2 млн. га (38%), молодняки (до 20 років) – 3,9 млн. га (46%). Як бачимо переважають молодняки та середньовікові ліси, значно менше пристиглих та стиглих і перестійних лісів. За народногосподарським значенням ліси України належать до І та II груп.

Також відомо, що всі ліси України поділяються на дві групи та 23 категорії захисності. Ліси І групи (55% території) виконують природоохоронну функцію. До них належать зелені зони навколо міст і промислових центрів, водозахисні смуги вздовж річок, навколо озер та інших водойм, полезахисні та ґрунтозахисні лісові смуги, курортні ліси, заповідні ліси, захисні смуги вздовж залізниць та доріг. Найбільші площі лісів першої групи зосереджено в Лісостепу, Карпатах та Гірському Криму.

А ліси ІІ групи (44,2%) є експлуатаційними. Це, головним чином, експлуатаційні ліси, що зосереджені в Поліссі, Лісостепу і Карпатах.

Загальний вигляд лісового фонду України такий: ліси І групи (48,1%) – водоохоронні (4,4%), рекреаційні (24,4%), ґрунтоохоронні (16,5%), інші (2,8%); ліси ІІ групи (51,9%) – експлуатаційні (42,1%), інші (9,8%).

Принциповою відміною лісового господарства в лісах першої групи порівняно з другою є те, що користування деревиною в них відступає на другий план і рубки головного користування тут значно обмежені. Комплекс лісогосподарських заходів у них спрямований на посилення захисних, водоохоронних, бальнеологічних, рекреаційних та інших функцій.

Зростають вони в надзвичайно різних географічних і екологічних умовах: Гірському Криму і Карпатах та трьох рівнинних зонах України, тому відзначаються багатою різноманітністю і мають суттєве ресурсне, економічне, екологічне та, соціальне значення. Вони є одним з основних обов'язкових складових сталого розвитку держави і комфортності умов існування її населення.

В Україні в створенні лісів приймає участь понад 30 видів деревних порід. За площею, яку посідає, на першому місці знаходиться сосна звичайна (Ріnus sylvestris L.), що домінує в соснових та дубово-соснових лісах. Друге місце посідає дуб звичайний (Quercus robur L.), далі йдуть ялина європейська або смерека (Рісеа аbies (L.) Karst.), бук європейський (Faqus sylvatica L.), береза повисла (Betula pendula Roth), вільха клейка (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.), граб звичайний (Carpinus betulus L.) та інші породи, зокрема, ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), ялиця біла (Abies alba Mill.), тощо. Як видно зі складу порід, абсолютну перевагу мають високоцінні види. За групами порід вони поділяються на хвойні – 47,4% (сосна, ялина тощо), широколистяні – 41,9% (дуб, бук, ясен тощо), дрібнолистяні – 10,2% (береза, тополя, верба тощо), чагарники – 0,5%.

В лісах зростає 852 облігатні і 222 факультативні види, що становить, відповідно, 18,8 і 4,9% від природної флори України. Якщо брати до уваги лише перший показник то йому за кількістю видів дорівнюють тільки степи і втричі поступаються луки та болота, а також водна та прибережно-водна флора. Пояснюється це, як вже зазначалося, широкою палітрою екотопів, що займають ліси: від перезволожених під вільховими та обводнених під біловербовими до мезоксерофітних під сосновими, від мегатрофних під дубовими до оліготрофних під сосновими і від кам'янистих з тонким шаром бурозему під кримськососновими до глибоких темно-сірих або чорноземних опідзолених під дубовими. Тому в крайніх умовах обводнення в заплавних з проточним режимом біловербових лісах звичайними видами, що домінують, є типові гідрофіти: Phragmites australis (Cav.) Trin ex Steud; у заболочених вільхових – Thelypteris palustris Schott, Naumburgia thyrsiflora (L.) Reichenb.; звичайнодубових – Molinia coerulea (L.) Moench; у сухих звичайнососнових зростають – Роа angustifolia L., Festuca beckeri (Hack.) Trautv., Carex colchica J. Gay, Helictotrichon pubescens (Huds.) Pilg., Koeleria glauca (Spreng.) ОС, Stipa subulosa (Parz.) Sljussarenko, Veronica spicata L., Phleum phleoides (L.) Karst., Potentilla arenaria Borkh. тощо, а в сухих соснових та ялицевих Криму – Filipendula vulgaris Moench., Brachypodium pinnatum (L.) Beauv., Achnatherum bromoides (L.) Nevski & Roshev., Festuca rupicola Heuff, Teucrium chamaedrys L., Carex humilis Leys. та інші., типово ксерофітні види лучних степів [3].

Цікаві статті з розділу

Методика розрахунку розсіювання шкідливих речовин в атмосфері
У сучасному суспільстві зростає важливість не тільки екологічних проблем, але й пов'язаної з ними природоохоронної діяльності, проведеної на підприємствах. Серед існуючих напрямків приро ...

Вплив природних та соціально-економічних умов на екологічний стан рослинної продукції Борівського району Харківської області
В сучасних економічних умовах Борівський район Харківської області тяжіє до аграрно-промислової господарської спеціалізації. Це, з одного боку, зумовлено історичними традиціями, які ґрунтуються на вис ...

Загальна екологічна оцінка стану навколишнього середовища в басейні річки
річка басейн атмосфера забруднюючий Спостереження за довкіллям набули практичного значення ще на початку розвитку людства, оскільки кожному індивіду, щоб вижити, необхідно було мати певну суму з ...