Ландшафтна структура території Києва до початку активного містобудівного освоєння

Картометричний аналіз сучасної території міста Києва показав, що площа територій, підпорядкованих Київській міській адміністрації, включаючи зелені зони, складає 1318 км2, забудована територія (ландшафтно-архітектурні системи) становить 391,5 км2.

Аналіз та картометрична обробка карти відновлених ландшафтів показали, що ландшафтна структура території Києва дуже складна: у ній розрізнено 4 типи, 7 підтипів, та 46 видів урочищ.

До ландшафтів змішано-лісового (поліського) типу (а це – 39,8% усієї досліджуваної території) віднесено підвищені моренно-водно-льодовикові, знижені озерно-водно-льодовикові, знижені давньоалювіальні терасові рівнини і схили з дерново-підзолистими та дерновими піщаними, супіщаними і пилувато-піщаними ґрунтами, що сформувались під свіжими борами й суборами. Характерними рисами геосистем цього типу є загальна вирівненість поверхні, високий рівень залягання ґрунтових вод, переважання дерново-підзолистих ґрунтів на суглинкових та піщаних моренно-водно-льодовикових відкладах, піщаних озерно-водно-льодовикових і давньоалювіальних відкладах. Природна рослинність представлена переважно сосновими і дубово-сосновими лісами із наземним покривом лісового різнотрав'я або свіжими борами і суборами за класифікацією Погребняка-Воробйова [11].

Рівнинні урочища моренно-водно-льодовикової рівнини (це – 5,9% території Міста) є фоновими у північно-західній і північній частині (масиви Біличі, Новобіличі, Берковець, Пуща-Водиця, Виноградар, Вітряні Гори, Нивки, Сирець). Це – підвищені хвилясті моренно-воднольодовикові рівнини, складені пісками з прошарками оглинених пісків та валунних суглинків з дерново-середньо- і слабопідзолистими піщаними і супіщаними ґрунтами, що сформувались під свіжими борами та суборами. Моренно-зандрова рівнина складена потужною (25–30 м) товщею пісків; тут поширені еолові форми: гряди, горби, кучугури, вали тощо. Піщані підвищення мають заокруглені обриси і виположені схили в окремих відслоненнях серед пісків спостерігаються напіврозмиті залишки морени. Товщина моренних відкладів коливається в межах 2–10 м. На грядах, валах, кучугурах та інших позитивних формах поверхні з глибоким заляганням ґрунтових вод і недостатнім зволоженням сформувались переважно дерново-слабопідзолисті піщані ґрунти, які характеризуються слабкою структурою, значною водопроникністю та низькою родючістю. На слабкохвилястих і рівнинних ділянках сформувались дерново-середньопідзолисті супіщані ґрунти. Із природної рослинності тут поширені свіжі бори і субори. У першому ярусі, зазвичай, переважає сосна, у другому – у суборів – дуб і береза. Третій ярус, як правило, слабкорозвинений, у ньому зрідка зустрічаються зарості ліщини, у четвертому ярусі у борових формаціях дуже розвинуту лісове різнотрав'я та покрив із напіврозкладеної глиці, у суборах папороть-орляк, грушанка, суниця, а також кілька видів моху, глицевий опад суцільного покриву не утворює. Фрагменти лісових (борових і суборових масивів) в урочищах моренно-зандрової рівнини збереглися до нашого часу. Про їх значне поширення у давнину свідчать літописні дані та давні картографічні матеріали.

У північно-західній і західній частині міста (Святошин, Жовтневе, Борщапвка) домінують урочища знижених вирівнених озерно-водно-льодовикових рівнин, складених пісками, що підстелюються суглинками із дерново-середньо- і слабкопідзолистими, частково глеюватими, пилувато-піщаними і піщаними ґрунтами, сформованими під вологими і сирими суборами. Породи, що складають літогенну основу урочищ озерно-водно-льодовикової рівнини, різноманітні і мають мінливий характер розповсюдження у вертикальному і горизонтальному напрямах. Це переважно піски різної потужності, які містять у собі прошарки суглинків і глини. На рівнинних і підвищених ділянках слабохвилястих рівнин тут сформувались дерново – слабко- і середньопідзолисті пилувато-піщані і піщані ґрунти. У підурочищах рівнинних знижень слабкохвилястих рівнин та западин – глеюваті та глейові. Тут були розповсюджені переважно вологі субори із наземним покривом лісового різнотрав'я і широкотрав'я та сирі субори зі значними домішками берези і вільхи із наземним покривом лісового вологотрав'я.

Схилові урочища у поліських ландшафтах це – розчленовані відлогі, пологі, округлі, стрімкі і спадисті структурні та яружно-балкові схили моренно-водно-льодовикової і озерно-водно-льодовикової рівнин, складені пісками із прошарками суглинків з дерново-слабкопідзолистими та дерновими піщаними, пилувато-піщаними і супіщаними ґрунтами, що сформувались під свіжими суборами та різнотравно-злаковою рослинністю. Північна частина міста характеризується значним поширенням схилових урочищ (Вітряні Гори, Сирець, частково Куренівка) у межах структурного схилу від Придніпровської височини до заплави Дніпра, де досить поширені ерозійні процеси [14].

На ерозійну мережу (яри та балки) у ландшафтах змішано-лісового типу припадає близько 1,0% території. Це – підурочища днищ балок та ярів, вистелені опіскованими делювіальними суглинками і пісками із дерново-середньопідзолистими та дерновими глеюватими і глейовими супіщаними, глинисто-піщаними та піщано-легкосуглинковими ґрунтами, що сформувалися під вологими і сирими суборами та різнотравно-вологотравною рослинністю. Це, переважно, урочища верхів'я Сирецької балки, верхів'я Либіді, праве верхів'я Кучминого (Мокрого) яру та інших.

Цікаві статті з розділу

Економічний механізм природокористування та природоохоронної діяльності
Нині у світі активізується процес переходу від фронтальної, споживацької моделі функціонування національних господарств до моделі екологобезпечного самопідтримуючого соціально-економічного р ...

Екологічна оцінка стану навколишнього середовища в басейні річки Дніпро
До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети, й від яких залежить майбутнє людства слід віднести проблеми екологічні - проблеми раціонального використання природних ресу ...

Аерокосмічний моніторинг як система оцінювання і прогнозування майбутнього стану довкілля
Космічні знімки разом з матеріалами традиційних методів вивчення Землі дають надійні дані для будови еколого-геологічних моделей територій, що досліджуються. Довгострокова стратегія охорони та збереж ...