Загальний стан здоров’я населення

Наслідки аварії на ЧАЕС протягом третього десятиріччя залишаються однією з найбільш актуальних екологічних та медико-санітарних проблем. Як відомо, іонізуюче випромінювання (ІВ) не сприймається органами чуття людини. Клінічні прояви радіаційного ураження є завершальним етапом у складному ланцюзі процесів, що починається із взаємодії енергії ІВ з клітинами, тканинами і середовищами організму. Доведено, що мембрани клітин і ДНК є основними мішенями для ІВ. У процесі аварії і у після-аварійний період змінився характер променевого впливу: на ранніх фазах переважало зовнішнє і внутрішнє опромінення за рахунок радіоактивного йоду, на пізніх - за рахунок довгоживучих радіонуклідів Cs137 та Sr90.

Не зважаючи на численні наукові дослідження, державні та урядові програми по мінімізації медико-соціальних наслідків аварії, проблема збереження здоров'я потерпілого контингенту і у теперішній час залишається актуальною. Однією з таких проблем, які мають медичне і соціальне значення, є вивчення закономірностей змін стану здоров'я потерпілих у динаміці за після-аварійний період, прогнозування ймовірних віддалених наслідків катастрофи.

У структурі захворювань, які призвели до інвалідності та смертності, на перше місце вийшли хвороби системи кровообігу, на друге - нервової системи, на трете - органів травлення.

Розподіл потерпілих за чотирма групами первинного обліку здійснюється згідно наказу МОЗ СРСР №640-ДСП від 07.05.1987 р.

“О дополнительных мерах и организации работы по завершению составления Всесоюзного распределительного регистра на лиц, подвергшихся радиации в связи с аварией на ЧАЭС”. Групи первинного обліку формуються таким чином: I група - особи, які брали участь у роботах по ліквідації аварії або її наслідків у контрольній зоні; II група - особи, які підлягають виведенню (евакуації), або самостійно покинули зони аварії; III група - особи, які проживають у зонах спостереження, встановлених у директивному порядку, або проживали там після аварії, перебували там на диспансерному спостереженні, а потім переїхали в іншу місцевість; IV група - діти, які народились від осіб, віднесених до І-ІІІ груп спостереження.

На початок 2007 року на обліку в медичних закладах системи охорони здоров'я перебувало 2 млн. 381 тис. 297 постраждалих осіб, серед яких 408 248 дітей.

Показники охоплення щорічними медичними оглядами є стабільними протягом останніх чотирьох років і становлять серед учасників ліквідації 97,3-97,8%, серед дорослого населення - 95,2% і серед постраждалих дітей - 99,2%.

У зв'язку зі збільшенням віку осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, зменшується кількість визнаних здоровими за результатами диспансеризації. Частка визнаних здоровими серед ліквідаторів за чотири останні роки зменшилась на 2% і становить лише 4,37%. Аналогічна ситуація і по інших групах спостереження, включаючи дітей (20,96% визнаних здоровими).

Ті, хто переніс ГПХ і залишився живим, страждають від хронічних захворювань внутрішніх органів і систем (від 5-7 до 10-12 діагнозів одночасно), що виникли внаслідок поєднаної дії різних негативних чинників чорнобильської аварії, насамперед радіаційного.

Показники захворюваності дорослого постраждалого населення залишалися стабільними протягом попередніх трьох років, а по окремих хворобах, таких як серцево-судинної, нервової, кістково-м'язової систем та сполучної тканини, навіть дещо знизились. Минулого року спостерігалося незначне підвищення загальної первинної захворюваності по деяких хворобах (нервової та сечостатевої, кістково-м'язової систем та сполучної тканини). Стабільно високими залишаються показники захворюваності за класом "Травми та отруєння". Окрема увага приділяється вивченню поширеності та захворюваності на рак щитоподібної залози. Аварія на ЧАЕС визнана світовою медичною спільнотою однією з незаперечних причин його поширення.

За період 1986-2005 роки в Україні з приводу раку щитоподібної залози прооперовано 3901 особу, яким на момент аварії було від 0 до 18 років.

Статистика свідчить, що більш як 70% (2801 особа) прооперованих з приводу раку щитоподібної залози становлять хворі, яким на момент аварії було від 0 до 14 років.

Рівень захворюваності на рак щитоподібної залози в Україні серед зазначеної популяції населення, за попередніми даними, залишається на рівні показників попередніх 6 років.

Зв'язок зростання захворюваності на рак щитоподібної залози з чорнобильською катастрофою підтверджує також географічний розподіл випадків цієї патології у дітей України. Більш як 60% осіб, які захворіли на рак у дитячому віці, на час аварії мешкали в найбільш забруднених північних регіонах країни, - Житомирській, Київській, Чернігівській областях. Первинна захворюваність на рак щитоподібної залози у цих областях після аварії в 10 разів перевищує цей показник на решті території України. На підтвердження зв'язку між аварією на ЧАЕС та зростанням захворюваності на рак щитоподібної залози свідчить також і наявність залежності рівня цієї патології від дози опромінення залози: у більшості хворих, прооперованих з приводу цього захворювання, доза була більшою за 100 сГр.

Цікаві статті з розділу

Біоіндикація стану навколишнього природного середовища в зонах розташування тваринницьких господарств
На сьогодні основною характеристикою інтенсивного тваринництва є утримання великої кількості тварин на невеликій території. Щоб одержати при мінімальних витратах максимальну кількість продук ...

Біологічні основи інтродукції видів рододендрон в Житомирському Поліссі
Дипломний проект Мельника В.В. "Біологічні основи інтродукції видів рододендрон в Житомирському Поліссі." Розроблені пропозиції щодо збереження та охорони рідкісних видів рослин Жи ...

Екологічна проблема Дніпра
Вода є незамінною складовою існування і розвитку життя на Землі. Легка доступність води для більшості людей призвела до того, що на неї почали дивитися як на невичерпний дар природи. Однак ...