Створення об’єктів ПЗФ

Збереження природного біологічного різноманіття України – одне з найважливіших завдань природоохоронної діяльності держави. Основним напрямком у збереженні природного біорізноманіття України та різноманіття її ландшафтів є формування репрезентативної, науково обґрунтованої мережі територій і об’єктів природно-заповідного фонду(ПЗФ) [15]. https://reva4ever.com интернет магазин селективнои парфюмерии.

Природно-заповідний фонд складають ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного середовища.

В Україні природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. На землях природно-заповідного фонду зберігається близько 75% всього біорізноманіття України. За період з 1992 р. площа ПЗФ зросла більше ніж у 2 рази, а частка площі ПЗФ від площі України ("відсоток заповідності") зросла за цей період з 2,1% до 4,6%. Природно-заповідний фонд розширювався за рахунок біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, а також за рахунок територій і об’єктів місцевого значення. Нині до природно-заповідної мережі України входить більш ніж 7 тис. територій та об’єктів [19].

В Україні природно-заповідні території та об’єкти розміщені дуже нерівномірно, особливо в зоні Лісостепу. Найвищий відсоток заповідності спостерігається у західних та північно-західних областях України. Більшість заповідників України за площею порівняно невеликі.

До охоронних природних об’єктів належать Регіональний ландшафтний парк "Калинівський" Ботанічний заказник місцевого значення "Присиваський", Ботанічний заказник загальнодержавного значення "Арабатський", Азово-Сиваського НПП та створення НПП "Сиваський" [21].

Початок заповідання земель Азово-Сиваського НПП почався іще у 20-тих роках, адже ще у 1923 році до заповідника "Асканія-Нова" було приєднано острів Чурюк, що на Центральному Сиваші. У липні 1927 року був створений заповідник "Надморські коси". До нього увійшли окремі ділянки Північного Причорномор'я, Сиваша та Азовського моря, але спочатку до 1933 року даний заповідник знаходився у підпорядкуванні заповідника "Асканія-Нова", і лише з 1933 року почав діяти, як самостійна установа. Азово-Сиваський заповідник був створений у 1937 році, а у 1957 році заповідник був перетворений у Азово-Сиваське державне заповідно-мисливське господарство. До нього увійшли о. Бірючий та 4 острови в Сиваші: Куюк-Тук (частина), Чурюк (частина), Мартинячий та Китай. Азово-Сиваський національний природний парк був створений у 1993 році у межах колишьного заповідно-мисливського господарства і його охоронної зони з акваторіями Центрального Сиваша і Азовського моря.

Загальна площа парку складає більше 52000 га. Із них на суходіл припадає більше 8460 га, а на акваторію більше 43600 га. Сюди входить акваторія Азовського моря, озера Сиваш та Утлюцького лиману. Парк розташований в Генічеському районі та Новотроїцькому районах.Як і кожний національний природний парк, Азово-Сиваський має чотири функціональні зони. До заповідної зони входить більше 38900 га (Центральний Сиваш), зони регульованої рекреації – 618 га, зони стаціонарної рекреації - 93 га, та до господарської зони – більше 12400 га (о. Бірючий). На території острова Бірючий та коси Федотова наявні морські ландшафти та ландшафти внутрішніх заток.Особливо цікавим є Центральний Сиваш. Це морська затока лагунного типу. У його межах виділяються так звані "засухи", які є ділянками періодичного і постійного підтоплення. У період засухи вони мають вигляд солончаків. Дуже цінними є острови Центрального Сивашу – Чурюк і Куюк-Тук, адже антропогенний вплив тут був меншим, і тому тут збереглися справжні степові угруповання. Серед рослин зустрічаються жовтень скіфський, дивина фіолетова, шавлія сухостепова, тринія щетиниста; до ендемічних рослин належать кермек чурюкський, червець сиваський, смілка сиваська, деревій бірючанський. Можна тут зустріти і пустельні степи, зокрема на вододільних ділянках, де переважають ксерофітні напівчагарники - полин кримський, курай модринний, а також злаки: костриці Беккера, житняк Лавренків, ковили Лессінга та української. Сиваш разом із численними островами та півостровами є надзвичайно важливим для багатьох птахів, адже тут м'який клімат, достатньо їжі і добре захищені ділянки для гніздування. Дана територія важлива і тим, що вона є важливим місцем відпочинку для птахів під час міграцій. Затока Сиваш належить до водно-болотних угідь міжнародного значення і є особливо цінним угіддям для водно-болотних птахів взимку. Так, протягом року тут зустрічається більше 1 млн. особин птахів (чайки, качки, болотяні крячки, кулики, лебiдь-шипун, галагаз, чаплi та iнші). Серед червонокнижних видів тут зустрічаються такі птахи, як зуйок морський, ходуличник, кулик-сорока, Савка-реготун чорноголовий та орлан-білохвіст. Іншою є орнітофауна степів Присивашшя і о. Бірючий. Тут зустрічаються дрофа, хохітва, журавлі степовий та сірий, луні польовий та степовий, беркут, підорлик великий, балобан, сокіл-сапсан, боривітер степовий. На території парку усього зареєстровано 30 видів "червонокнижних" птахів. З них орлан-білохвіст і хохітва занесені до Європейського Червоного списку. Усього у НПП Азово-Сиваський зареєстровано 197 видів птахів. Багатим є тваринний світ парку. Так, на території парку нараховується більше 5 тисяч видів тварин, з яких 250 видів - хребетні. Серед амфібій часто зустрічаються ропуха зелена та жаба озерна, а серед рептилій – ящірка прудка, різнокольорова, вужі звичайний та водяний. У акваторіях парку мешкає 26 видів риб, серед яких до промислових належать камбала-глоса та камбала-калкан, бички леопардовий, бобир та Кніповича, осетер російський, севрюга, а також акліматизований далекосхідний вид кефалі - пелінгас. Серед червонокнижних тварин на території парку зустрічаються тушканчик великий, тхір степовий, дельфін-азовка і полози чотирисмугий і жовточеревий, мідянка, гадюка степова, декілька видів комах: емпуза піщана, ірис плямистокрилий, дорожна оса та інші [54].

Цікаві статті з розділу

Екологічна оцінка стану довкілля Коростишивського району та розробка заходів з його поліпшення
Мета роботи: розробка комплексу заходів по покращенню питної води Коростишівського району, проведення аналізу між використанням води Житомирської області та Коростишівського району. Пробл ...

Виснаження та деградація ґрунтових ресурсів
Земельний фактор, як і повітря, вода, біосфера, сонячна енергія, є найважливішою складовою навколишнього природного середовища. Земна твердінь (суходіл) виконує значну кількість необхідних і ...

Основні способи утилізації та рекуперації відходів хімічної промисловості
Хімічні процеси і реактори, об'єднані в хіміко-технологічні системи, складають основу виробництва в багатьох галузях промисловості: нафтохімічній, металургії чорних і кольорових металів, цел ...