Назва

иводить до скорочення мілководь, котрі важливі для відпочинку мільйонів перелітних куликів. Розвиток очерету також скоротило нагульні площі для глоси. Якщо зниження солоності лишило цей вид можливості нересту, то заростання мілководь очеретом лишило їх можливості нормального кормління [30].

Гідротехнічне будування русел каналів, водотоків, дренажів, дамб в басейнах малих рік та в їхніх гирлах, привело до неможливості міграції на нерест та нагул ряду видів прохідних риб, а відповідно і до зменшення чисельності видів цієї групи.

Забруднення поверхневих та підземних вод Забруднення вод Сиваша відбувається переважно за рахунок пестицидів та мінеральних добрив, які застосовують у сільському господарстві при вирощуванні різних культур [7]. Велике значення у цьому процесі має надходження побутових і, особливо промислових, скидів вільної економічної зони "Сиваш". В дренажних водах з невеликою мінералізацією (2 - 4 г/л) перше місце займає сульфат – іон, друге – хлорид-іон. З підвищенням мінералізації дренажно-скидних вод повільно зростає вміст кальцію та магнію, стрімкіше сульфатів. Серед скидних вод домінують колекторно-дренажні скиди (69%). З стічними водами до водойми потрапляє: 1050 т органічних сполук, 36 т сульфатів, 4085 т хлоридів, 103 т амонійного азоту за рік. Необхідно враховувати, що опріснені води поступають до Сивашу не тільки з території Криму, але і з території рисових сівозмін Херсонської області.

Викладене вище зумовило кризовий екологічний стан озера Сиваш, пов`язаний, перш за все, з його опрісненням. На фоні обсягу скидних маломінералізованних вод (до 5 мг/літр) до Сивашу з Азовського моря через протоку Тонку поступає близько 1 км3 морської води [55].

За даними сольової зйомки, у 70-х роках на масиві виявлено 35 тис. га слабозасолених, 21 тис. га середньозасолених, 3,5 тис. га сильнозасолених і 3 тис. га дуже засолених земель. На дренованих площах мінералізація підґрунтових вод збільшилась на 1,5-3 г/л [8].

Це зумовило необхідність виявлення характеру й кількісно оцінити розміри впливу зворотного стоку на водоприймачі у південних областях республіки, як на сучасному рівні, так і в перспективі у зв'язку з широким масштабом іригації в регіоні [29]. Системний підхід до цієї проблеми вимагає вивчення факторів впливу, тобто визначення об`ємів дренажно-скидних вод, їх хімічного складу, вмісту в них шкідливих домішок. З цим питанням тісно пов'язуються завдання аналізу функціонування джерел впливу (втрати зрошувальної води з різноманітних елементів зрошувальної мережі, закономірності формування хімічного складу дренажно-скидних вод тощо).

При встановленні водоспоживання культур, режимами зрошення передбачалось біологічно-оптимальне забезпечення рослин водою протягом всього періоду їх росту на рік 75 %-ої водозабезпеченості, що завищувало водоподачу (гідромодуль) зрошувальних систем до 0,40-0,45 л (сек.) га при великой їх концентрації в Таврійському степу, масштаби будівельних робіт, збільшувало непродуктивні витрати енергоресурсів. Як наслідок, річні втрати дніпровської води на фільтрацію лише на Краснознам'янському магістральному каналі становлять 81 млн. м3, на Північно-Кримському – 37 млн. м3 [4]. Але у такий спосіб були створені нові угіддя для дикого кабана, ондатри тощо. Усі меліоративні системи значно покращили умови існування лисиці, та єнотоподібного собаки в Причорномор`ї і Приазов`ї, де через близькість грунтових вод до поверхні, завжди існував дефіцит місць для будівництва нір [3]. Однак, зрошувальні канали стали нездоланною перешкодою для усіх копитних і зараз являються одним із важливих чинників скорочення їх чисельності на крайньому півдні країни [47].

В результаті діяльності людини степні екосистеми майже повністю перетворилися в сільськогосподарські угіддя. Наприклад, степові екосистеми, Джанкойського району раніше покриваючі 85 % території, а зараз майже повністю трансформовані в сільськогосподарські угіддя. Під загрозою знаходяться – існування степової біоти. Недоторкані ділянки степової рослинності збереглися тільки в прибережній зоні, на межі між галофітними лугами та засоленими землями [27].

В Присивашші найбільш інтенсивна орання цілинних земель проводилась в 1950-60-ті роки. Зараз в кримської часті Присивашшя рілля складає більш 70 % території. Починає з кінця 1980-х років, більша частина цих земель не обробляється в зв’язку з загальним занепадом сільськогосподарських виробництв,а використовується для випасу худоби [42]. Але відновлення природних трав’янистих комплексів в багатьох місцях не відбулося. Більшість територій зайнято вторинною (смітною) рослинністю. Нерідко має місце перевипас, особливо в результаті розвитку вівчарства, та, як слідство, - опустелення окремих ділянок.

Цікаві статті з розділу

Співвідношення особливостей накопичення важких металів в овочах та фруктах в умовах великого міста
У зв’язку з погіршенням в Україні екологічного стану навколишнього середовища постало питання достеменного вивчення і об’єктивної оцінки стану рослинної продукції. У Харкові розроблена і усп ...

Моніторинг навколишнього середовища
Моніторинг навколишнього середовища - це система спостережень і контролю, що проводяться регулярно, за певною програмою для оцінки стану навколишнього середовища, аналізу що відбуваються в ній процесі ...

Ландшафтний моніторинг
Ландшафтний моніторинг як підсистема єдиної державної системи екологічного моніторингу підрозділяється на геоботаніческий, кліматичний (мезо- і мікрокліматичний), геохімічний, ґрунтовий і т ...