Геотектоніка, геоморфологія

Відклади кайнозойської групи представлені осадами – комплексами всіх трьох систем – палеогенової, неогенової та антропогенової (альпійський тектогенний цикл).

Найдавніші утворення – палеогенової і неогенової системи – тортонські яруси: піски і пісковики неогенової системи, потужністю 10 – 15 м, деінде глини палеогенової системи, потужністю 40 – 55 м.

Сарматський ярус неогенової системи території дослідження представлений пісками, рідше вапняками, глинами, що іноді перекриваються сіро-жовтими вапняками – черепашниками з численними прошарками пісків та пісковиків.

Відклади антропогену в Рівненській області виявляються у вигляді малопотужного четвертинного плаща. Льодовиковий комплекс представлений як гляціальними (моренними) так і флювіо-гляціальними (водно-льодовиковими) відкладами середнього плейстоцену – Дніпровське зледеніння (330 – 220 тис. р. т.). Моренні утворення сформовані пісками з гравієм, галькою, що перешаровуються супісками і суглинками, потужністю 2-4-18 м. Ці відклади підстилаються, перешаровуються і перекриваються водно-льодовиковими (флювіо-гляціальними) осадами у вигляді несортованих кварцевих пісків з тонкими прошарками супісків і суглинків. Потужність яких змінюється від 1 – 3 до 10 – 16 м (30 м).

Алювіальний комплекс є домінуючим серед четвертинних відкладів; поширені алювіальні осади різного віку переважно у межах річкових долин, складаючи заплави та надзаплавні тераси. Найдавніші алювіальні відклади на території датуються середнім плейстоценом і співпадають у часі з дніпровським зледенінням. Вони складають основу третьої надзаплавної тераси та представлені різнозернистими і дрібнозернистими кварцевими пісками з прошарками супісків і суглинків, потужністю 10-14 м. Верхньоплейстоценовий алювій поширений на території значно більше і складає основу других і перших надзаплавних терас. На других надзаплавних терасах Стиру і Горині простежуються істотні відмінності у складі і будові алювію між Поліською низовиною та Волинською височиною. У поліській частині переважають кварцеві піски з включеннями гальки і гравію, крейди, мергелів, потужністю 4 – 6 м, а на півдні – супіщано-суглинисті товщі, потужністю 6 – 8 м (10 м), що перекриваються еолово-делювіальною "шапкою„ лесовидних порід. Потужність перших надзаплавних терас складає 15 – 20 м [17].

Сучасні (голоценові) болотні відклади зустрічаються незначними ізольованими ділянками, та представлені утвореннями низинних боліт, складеними торфами з прошарками і лінзами пісків, потужністю до 2 – 3 м. В межах басейну Корчика, Корецького району, зустрічаються порівняно невеликі ділянки з малопотужною (до 1,5 м) корою вивітрювання (елювіальні відклади) кристалічних порід, представленою пухкою щебенистою масою. Внаслідок вивітрювання кристалічних порід (в основному гранітів) на території Українського щита виникло багато родовищ глин (каолінів). Це сировина для фарфорово-фаянсової промисловості і промисловості вогнетривких матеріалів. Промислові поклади відомі біля сіл Клесів, Маренин, Закорчицьке Корецького району та ін. З інших відкладів кори вивітрювання порід УКЩ варто вказати на графіт, що виявлено у сланцях біля міста Корця і села Більчаки. Щодо болотних руд, то вони не мають практичного значення [30].

Антропогенові відклади мають велике значення для народного господарства, постачаючи району будівельні матеріали, сировину для місцевого гончарного виробництва, добриво для полів [30].

Від геотектоніки залежить геоморфологія (рельєф) території. Іншими словами, рельєф відображає особливості будови літосфери. Територія дослідження характеризується рельєфом, характерним для підвищеної частини Поліської низовини, у вигляді слабо хвилястої рівнини.

Під час наступних етапів зледеніння у Московській і Валдайські часи – льодовики не досягали території Рівненщини, проте саме тоді утворилися основні маси піщаних водно-льодовикових (флювіо-гляціальних) відкладів, які збереглися значно краще, ніж подібні відклади дніпровської, а тим більше окської епохи зледеніння. Епохи великих плейстоценових зледенінь залишили незгладимий слід у сучасній будові поверхні Рівненщини, особливо у північній її частині. Найбільш поширені форми рельєфу, створені такими льодовиковими водами – зандрові рівнини, а іноді – ози, що являють собою вузькі (до 70–100 м) піщано-гравійні вали з численними валунами. Простягаючись на 2,5 – 3 км, ці вали нагадують велетенські насипи, що припідняті над площиною рівнини на 7 – 12 м, а іноді і на 15 – 20 м.

Не менш важливу роль у формуванні сучасного рельєфу Поліської низовини відіграли поверхневі водотоки. Їх геоморфологічна роль головним чином виявилася в утворенні річкових долин (долинний рельєф). За підрахунками О. М. Маринича (1962 р.), на давні та сучасні річкові долини припадає 45% території [19].

Еоловий рельєф зандрової рівнини представлений горбами, кучугурами, валами, параболічними дюнами, висотою 10 – 15 м (5 – 7 м). Його основною є різні за походженням і віком піщані відклади (флювіо-гляціальні, алювіальні, озерні.

Цікаві статті з розділу

Ландшафтний моніторинг
Ландшафтний моніторинг як підсистема єдиної державної системи екологічного моніторингу підрозділяється на геоботаніческий, кліматичний (мезо- і мікрокліматичний), геохімічний, ґрунтовий і т ...

Агроекологічний моніторинг грунтів
Актуальність теми: Багато пізніше, вже в XX столітті, в науці виник термін моніторинг для визначення системи цілеспрямованих повторних спостережень за одним або більше елементами навколишнього природ ...

Оцінка міграції цезію і стронцію на радіоактивно забруднених агроландшафтах приватних господарств та присадибних ділянок південної частини Київської області
Актуальність теми. Масштаб Чорнобильської катастрофи, найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи, добре відомий як вченим, так і політикам всього світу. В навколишнє середовище ...