Економіка природокористування
Економіка природокористування — це наука про раціональне та ефективне використання природних ресурсів, наука про організацію дійової системи охорони навколишнього середовища.
У завдання економіки природокористування входить дослідження економічних закономірностей застосування природних ресурсів людським суспільством з метою задоволення своїх потреб.
Завдання, які стоять перед економікою природокористування, можна поділити на три, групи:
розробка методів оцінки природних ресурсів з метою включення в економічні розрахунки їх вартості;
створення економічного механізму управління раціональним використанням природних і ресурсів і охороною навколишнього середовища;
розробка методів розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень у раціональне використання природних ресурсів та охорону навколишнього середовища.
Економіка природокористування як економічна наука спирається на закономірності, що виводяться іншими науками — геологією, біологією, ґрунтознавством, лісознавством, метеорологією, демографією.
Головними складовими елементами економічного механізму природокористування є платежі за використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, грошові стягнення за порушення норм і правил охорони довкілля та за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (державний і місцевий бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств, іноземні надходження та інвестиції тощо).
Екологічну політику можна визначити як організаційну та регулятивно-контрольну діяльність суспільства і держави, спрямовану на охорону, невиснажливе використання та відтворення природних ресурсів, оздоровлення довкілля, ефективне поєднання функцій природокористування та охорони природи, забезпечення норм екологічної безпеки.
Безумовними частинами екологічної політики в демократичному суспільстві слід вважати:
належну та ефективну систему державного управління у сфері охорони, невиснажливого використання та відтворення природних ресурсів;
належний державний та громадський нагляд за дотриманням чинного природоохоронного законодавства та міжнародних природоохоронних зобов’язань країни;
належну інформаційну політику щодо довкілля;
належний рівень екологічної експертизи екологічно небезпечних проектів;
належну систему прийняття державних рішень з питань, що стосуються довкілля, яка б передбачала обов’язкове залучення громадськості;
належну систему відповідальності влади, конкретних посадових осіб та громадян за порушення принципів збалансованого розвитку, норм та положень природоохоронного законодавства;
належну освітню та просвітницьку діяльність.
Принципи КЗУ:
1пр. Пріорітетність вимог екол. безпеки. 2пр. Соціекол. принц. ПК(ек. принцип ПК – критерієм ефективності госп. діяльності людини є/одерж мак. можливої ек. вигоди/при мін. затратах. Екол. -ек/при якнайм. впливі на НПС Соціолеколог. /при обов'язковому збереженні природ. ек. рівноваги екосис-м, що досягається не перевищенням гранич. допуст. меж. ) 3. Безоплатність загального ПК4. Сплатність спеціального ПК. 5компенсація збитків, завданих здоровю населення та компонентам НПС внаслідок забруднення. 6. Фінансування, кредитування природоох. заходів 7Гласність і демократизм при прийнятті рішень від яких буде залежати стан здор. насел. та НПС8Підтримка встановлення і розвитку екоіндукції9Посилення ролі стимулювання
Цікаві статті з розділу
Екологічні проблеми водоспоживання і водовідведення та шляхи їх подолання
Кожна свідома людина повинна обов'язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля, використання при ...
Використання безвідхідних технологій в промисловості
Необхідність охорони навколишнього
середовища приводить до істотних змін у загальних підходах до забезпечення
екологічної ефективності виробництв. Під екологічною ефективністю розуміють
мін ...
Еколого-ландшафтні особливості Кордівки (м. Чернігів)
Актуальність. Місто – це
антропогенна екосистема, що являє собою концентроване розміщення промислових і
побутових споруд, та населення, яке знаходиться на його території. На відміну
від сіл ...