Оцінювання екологічного ризику

Загальновідомо, що створення системи екологічної безпеки є зворотною реакцією держави на попередження прояву екологічного ризику багатогранних видів небезпечної діяльності чи природної стихії, оскільки об’єктом такої діяльності є природні або ж штучно створені речовини та елементи матеріального та природного світу, яким притаманні різні рівні небезпеки й загрози для існування людини і довкілля [24].

Як випливає із Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", екологічна безпека забезпечується корегуванням ризикованих видів діяльності та експлуатації екологічно шкідливих об’єктів.

Загальна категорія ризику в літературі розглядається як імовірність настання небажаних подій та наслідків.

У міжнародній практиці ризик означає імовірність відповідної події, що відбувається за певних обставин та часу. Міжнародні акти пов’язують поняття ризику з категорією "небезпечні речовини", використання яких може привести до небажаних або непередбачуваних негативних наслідків у відповідному середовищі (виробничому, побутовому чи природному), або для здоров’я людей. Відповідно до цього небезпека розглядається як властивість небезпечних речовин або фізична ситуація, що є потенційно небезпечною для здоров’я людей та навколишнього природного середовища.

Отже, ризик, за вище наведеним визначенням, може бути поданий як сума ризиків для людини (на мікрорівні) і суспільства (на макрорівні) та довкілля.

Ризик – це кількісна міра небезпеки з урахуванням її наслідків. Люди свідомо або несвідомо, в побуті чи практичній діяльності зазнають певного ризику свого буття. М.Ф. Реймерс вважає, що екологічний ризик – імовірність наслідків будь-яких природно-антропогенних змін природних об’єктів і факторів.

Поняття екологічний ризик використовують як оціночну категорію небезпеки, має не лише часову, а й просторову визначеність. Поняття ризику можна розглядати відносно території у зв’язку з її екологічною вразливістю. Все живе (від нижчих до вищих організмів), що мешкає на певній території, відчуває на собі тиск зовнішніх екологічних факторів. Рівень небезпеки залежить від сприйняття екологічного тиску живими організмами, рослинним і тваринним світом та населенням [7].

Розрізняють дві основні складові екологічного ризику: перша – це небезпечне явище й джерела його виникнення або техногенне навантаження; друга – це вразливість живих організмів, в тому числі людського населення (адаптаційні властивості та реакція). По відношенню до території – це її стійкість до техногенного тиску (впливу).

Якщо безпека – це визначений нормативний стан об’єкта, небезпека – відхилення від цього стану, то ризик – це вплив – зовнішній чи внутрішній, який може призвести до відхилення від норми.

Відповідно до Конвекції ООН небезпечною діяльністю визначається будь-яка діяльність у процесі якої одна чи більше небезпечних речовин, що перевищують граничні кількості, визначені конвекцією, можуть створити будь-які шкідливі наслідки для людей, флори і фауни, ґрунтів, вод, повітря, ландшафтів, їх сукупності та матеріальних цінностей і культурної спадщини.

Чернігівська область, в порівнянні з іншими областями України, має середній рівень природно-техногенної безпеки.

На території області зареєстровано 953 об’єкти економіки (без сільгосппідприємств та малих підприємств). Функціонують 643 потенційно небезпечних об’єкти, з яких 40 – з найбільшим ризиком виникнення надзвичайних ситуацій.

"Перелік екологічно небезпечних об'єктів", аварії на яких можуть спричинити або вже спричинили шкідливий вплив на довкілля, щорічно уточнюється. Зокрема, до "Переліку ." входять золовідвал КЕП "Чернігівська ТЕЦ" фірми "ТехНова" – екологічно небезпечний об’єкт загальнодержавного значення та ставки-накопичувачі промислових токсичних відходів підприємств м. Чернігова – об’єкт місцевого значення.

На золовідвалах Чернігівської ТЕЦ накопичено 2258,1 тис. тонн золи. Резервні площі для подальшого її розміщення відсутні. Розроблений проект та будується золонакопичувач на базі ставка-накопичувача № 6 ВАТ "Чернігіввовна".

Стан ставків, експлуатація яких припинена, не відповідає вимогам санітарно-технічних та екологічних норм та правил. Аналізи проб води з спостережних свердловин свідчать про значні перевищення ГДК по вмісту забруднюючих речовин в підземних водах.

Цікаві статті з розділу

Основні напрямки розвитку неоекології
Екологія як окремий розділ біологічної науки склалася наприкінці XIX ст. і розвивається швидкими темпами. Особливо значний інтерес до екології людське суспільство почало виявляти в середині ...

Екологічний моніторинг
Існування людського суспільства незмінно пов’язане з використанням довкілля як середовища проживання та створення засобів життєзабезпечення - продуктів харчування, сировини й матеріалів для побу ...

Ландшафтна екологія
Ландшафтна екологія – наука про комплексні взаємовідносини в екосистемах з географічної та екологічної точки зору. Для позначення просторової взаємодії природних явищ в рамках визначеного е ...